Знайомтесь, це путінг
Read in Google News! 
На початку 2000-х років на Заході задавалися питанням “Who is mister putin?”, через 14 років це питання все ще чекає на відповідь.
Він уже більше ніж десять років є некоронованим монархом території росії, проте за цей час Захід не сильно просунувся в розумінні передумов його становлення, походження його досвіду, та формування його світогляду і цілей.
На думку авторів книги “Mr. putin: Operative in the kremlin” Фіони Гілл і Кліффорда Гедді, путін, насправді, є людиною багатьох складних ідентичностей. Спираючись на різні джерела, в тому числі свої власні особисті зустрічі, вони описують шість найбільш важливих: статист, історик, фахівець з виживання, чужинець, капіталіст і офіцер.
За їхніми словами, розуміння множинних вимірів путіна має вирішальне значення для політиків, які намагаються зрозуміти як краще поводитися з росією. Водночас, зрозуміло, що Владімір безумовно має свій власний ідеалізований погляд на себе як генерального директора “росія, Inc”.
Однак замість того, щоб управляти прозорою державною компанією, він очолює закриту корпорацію, непідзвітну акціонерам. Саме так про нього продовжують думати на Заході. Однак реальність починає повільно спливати перед очима виродженого покоління західних політиків.
Сьогодні ж, коли його корпорація загрузла в економічній, соціальній та кризі ідентичності, що путін може протиставити викликам часу? Крім надування щік, мабуть тільки війну, розруху і велику порцію вялічія.
Бачила я таку нісенітницю, в порівнянні з якою ця нісенітниця – тлумачний словник!
Вільні засоби масової інформації є одним з ключових елементів будь-якого громадянського суспільства. Однак як тільки ЗМІ позбавляються самостійності і як наслідок позбавляють суспільство плюралізму думок, вони моментально стають ефективним інструментом політики, як внутрішньої, так і зовнішньої, якою б цинічною вона не була. Це звичайно не новина, і було ретельно випробувано ще на зорі 20 століття і навіть поява такого потужного інструменту для пошуку інформації як всесвітня павутина поки не змінила цього кардинальним чином.
У росії путіна зараз спостерігається яскраво виражена тенденція посилення інформаційно-пропагандистського забезпечення всіх соціально-економічних і політичних процесів зі спробою побудови інформаційно-керованого суспільства.
З постійними спробами пересунути все далі і далі кордон ідей, які можуть бути адекватно сприйняті суспільством. Згідно з так званим “вікном Овертона” – теорією, яка ставить життєздатність будь-якої ідеї в залежність від того, чи потрапляє вона в уявне “вікно” громадської думки. Розширення вікна, при якому стають можливими ті чи інші дії, відбувається не тоді, коли ідеї з’являються серед політиків, а тоді, коли вони з’являються в суспільстві, яке голосує за цих політиків. Звідси і багаторічна пропаганда в російських ЗМІ та інші наслідки.
Спочатку роздай пиріг, а потім ріж його
Новий тип війни 21 століття? Ні в якому разі. Все це добре відпрацьовані сценарії століття минулого. І масована пропаганда і тотальний терор і так звані суверенні республіки. Все це типове породження “совка”.
Більшовики сподівалися на світову революцію і наївно вважали, що “суб’єктами” їх федерації стануть землі від Німеччини до Китаю. Перемога світової революції так і не наступила, але концепція “роздавання” пирога живе і сьогодні – спочатку дестабілізація за допомогою місцевих або навіть заїжджих князьків, потім поділ. Вона була знову задіяна і в Придністров’ї, і в Абхазії, і в Південній Осетії, тепер ось і в Україні – спочатку “острів Крим”, тепер “республіка Домбас”.
путінський режим візьме стільки скільки зможе нести, навіть якщо йому тільки здається що зможе. Цілком очевидно, що якщо йому вдасться дестабілізувати Україну, він переведе увагу і на Молдову. Можливо цього йому буде досить на певний час, можливо… Однак рано чи пізно “совок 2.0” буде готовий рухатися далі.
І хоча про це добре знають в країнах розташованих ближче до російських кордонів, Західна Європа вдає, що її це не торкнеться. Що ж, багато європейців занадто рано повірило в настання позолоченого 21 століття і дуже швидко забуло про уроки століття 20. Однак з входженням в “Золотий вік” їм все ж таки доведеться почекати, притримати коней, так би мовити.
Велике мистецтво верхової їзди полягає в тому, щоб тримати рівновагу
Головною інтригою звичайно ж залишається чи в’їде товариш путін в російську історію на білому коні з оголеним торсом. Адже для повного щастя йому не вистачає лише цього. Для путіна настав час його головного бою, і звичайно, як в будь-який билині, головним героєм якої він себе безумовно вважає, воно не на життя, а на смерть. Однак рівновагу вже втрачено.
Цікаво, що незважаючи ні на що, деякі західні політики, аналітики і навіть експерти бачать у путіні хто геополітичного гросмейстера, хто гіганта думки – батька російської суверенної демократії, а хто і особу наближену до імператора.
Так хто ж такий містер путін? Офіцер КДБ, директор ФСБ, прем’єр, президент, прем’єр, президент, археолог, пожежник, мачо, ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла? Деякі вважають, що путін не має особи, суті, душі. Містер ніхто, який може бути ким побажає.
Але чи може ця безлика істота, в особі якого в черговий раз втілився російський імперіалізм, отримати все чого забажає? Ні! Але йому ще тільки належить про це дізнатися. Зрештою історія не залишає йому шансів – розпад імперії неминучий.
Знайомтеся. путінг, це Україна. Україна, це путінг. Приберіть путінг!
Вперше опубліковано 17 червня 2014
Читай у Google News!