Не так багато людей, які безпосередньо брали участь у вбивствах на Майдані, залишились в Україні, більшість уже в росії – адвокат Євгенія Закревська

Read in Google News!

По кожному епізоду злочинів проти Майдану є велика кількість справ в судах. Тому я вважаю, що вина за те що, ці справи не доведені до вироків, в першу чергу, лежить на судовій системі, заявила адвокат, а зараз військовослужбовиця ЗСУ, Євгенія Закревська в інтерв’ю Ukrinform TV, передає Адвокатська дорадча група.

Що відбувалось на Майдані 18-20 лютого 2014 року

Вирок по 20 лютому — він дав чітку відповідь на це питання — в протестувальників стріляли українські правоохоронці виконуючи злочинний наказ. Вони здійснювали невибіркові масові вбивства. Це щодо епізоду 20 лютого.

Про білі плями в розслідуваннях

Події 18 лютого: і вбивства 18 лютого, як з вогнепальної зброї, так і фактично забиття людей ногами – це теж виконували правоохоронці. І були задіяні як беркутівці, міліціонери, так і сили внутрішніх військ.

Описані в обвинувальних актах є тільки ті вбивства, які вчинені з вогнепальної зброї, спецзасобами, кулями летальної дії. Що стосується брутального фізичного забиття людей до смерті, кийками і ногами. Це вбивство Корчака. Це вбивство Мазура. Це вбивство двох літніх людей на вулиці Інститутській – просто шляхом забиття, нанесення ударів. Це затискання, створення і побиття людей в короку в проході сніжної барикади вниз від метро Хрещатик вниз – двоє людей не вижило, двоє літніх людей.

От в цих випадках правоохоронна система наша, тобто прокуратура, не описала ці смерті як вбивства, або, навіть, як тяжкі тілесні ушкодження, які потягли смерть. Не встановили цей причинно-наслідковий зв’язок. Хоч він очевидний. Тобто є відео. Є фото. Повторні експертизи.

І ще одна біла пляма, тобто відсутність обвинувальних актів, — це вбивства Нігояна, Жизневського і Сеника 22 січня. Там, з того що встановило слідство, ми знаємо лише те, що стріляли правоохоронці. Не встановлено і не доведена участь конкретного підрозділу. І, власне, безпосередньо персоналії не встановлені.

Про вплив росії

Все це робили українські міліціонери. І іноді залучаючи бандитів. На жаль так. Але це повністю, не те що не виключає впливу росії на події на Майдані, цей вплив встановлений. Але він був не на рівні виконавців, а він був на рівні впливу на прийняття рішення, консультування, шантажування і конкретної інформаційної “підтримці” – на рівні генералів фсб, які сюди приїжджали, взаємодіяли із верхівкою СБУ, із першими особами в державі, силових структурах.

Чому розслідування злочинів проти Майдану розтягнулося на 10 років?

Майже всі епізоди розслідуванні, справи передані до суду, але не доведені до вироків.

За виключенням тих епізодів про які я сказала, що там є недопрацювання слідства і прокуратури (епізоди побиття 18-го лютого і вбивства 22 січня), все інше розслідувано. І по кожному епізоду передано до суду.

Я не можу сказати що там всі 100%, на всю глибину виконання – ланцюга передачі наказів – не завжди так. Але, принаймні, по кожному епізоду є велика кількість справ в судах. Тому я вважаю, що вина за те, що ці справи не доведені до вироків, в першу чергу, лежить на Судовій системі.

Організація судового процесу, менеджмент судового процесу, розрахунок власне часу, щільності засідань, яка має бути для того, щоб вироки були винесені — це все персональна відповідальність суддів.

Ми це бачимо на прикладі того, що у справі по розстрілах на Інститутський вирок винесено. Це найскладніша справа, принаймні із тих в яких я брала участь з усіх справ Майдану. Найскладніша по обсягу. За кількістю учасників. Там складні ланцюги доведення. Там дуже багато всього, дуже багато доказів, дуже багато матеріалів. Проте, це можна було розглянути. Якщо цю справу можна було розглянути за, по суті, вісім років, всі інші справи також можна було. Тому що вони переважно всі простіші, менші, легкіші. Але цього не відбулось.

Тому що якийсь суд підходить відповідально, якийсь суддя конкретно підходить відповідально до цього, а в інших справах може призначатися засідання добре, якщо раз в місяць, буває набагато менше.

Очевидно, що математично ця справа не може бути розглянута ні в строки передбачені кримінально процесуальним кодексом, ні взагалі за життя потерпілих і цього складу людей, і цього складу учасників процесу. Багато потерпілих померло під час судового розгляду. Помер суддя. Помер слідчий. Тобто у нас є певні взагалі звичайні життєві обмеження.

Чому покараних за вбивства на Майдані лише одиниці?

Що стосується обвинувачених по 20 лютому, то за вироком суду до 15 років позбавлення волі і довічного ув’язнення засуджені ті, кого немає в Україні.

Якщо ми пам’ятаємо, в 19-му році відбулася, фактично, така диверсія проти правосуддя І взагалі правоохоронних і судових інституцій України, обмін беркутівців в межах Великого обміну військово-полонених. Вони (беркутівців) не були ні військовополоненими, ні мали жодного стосунку до війни з росією. Офіційно вона почалася все ж таки після подій Майдану. Тим не менше, путін вимагав їх обміняти і їх обміняли. Він це робив спеціально, щоб зірвати цей судовий процес.

Ми таки домоглися, через зміну законодавства, внесення змін для вдосконалення інституту заочного засудження, уможливлення в принципі продовження судового розгляду в заочному порядку.

Тому що повернулось у нас тільки двоє обвинувачених. Одного з них суд цим вироком виправдав, а другого засудив тільки по статті за перевищення службових повноважень.Строк він вже відсидів.

Не так багато людей, які безпосередньо приймали участь у вбивствах, лишилися, в принципі, в Україні. Вся спецрота київського беркута, яка здійснювала розстріл, та частина, яка безпосередньо перебувала на Інститутській в той день, за винятком наших обвинувачених, вони всі в росії. Вони всі або громадяни або отримали статус біженця. Частина вже працює в російській правоохоронній системі. Частина воює на тому боці. Ну і це ми говоримо про рядових, про нижчий рівень.

Всі, хто вище стоїть – рівня міністра, заступників керівників, вони так само не знаходяться і не знаходились в Україні. Вони втекли або до кінця Майдану, або в перші дні після Майдану. Ці справи мають розглядатися. Бути розглянутими в заочному порядку. І ці вироки все одно мають бути.

Тому що ми вже знаємо, коли умовно фігуранти таких справ хотіли повернутися в Україну і зайняти якісь посади. Ми маємо максимально юридично унеможливити такі дії при будь-яких обставинах. А якщо ми говоримо про те, що зараз іде війна з росією і ми збираємося виграти цю війну, то ці вироки набудуть ще більшого значення.

Коли в росії, скажімо так, буде не путін, можливо хтось інший, і, можливо, їм не так вже комфортно буде перебувати в росії. І тоді, можливо, це буде не тільки вирок, який встановлює факти, надає правову оцінку подіям і діям можновладців і правоохоронців, але і дійсно реальне притягнення до відповідальності.

Читай у Google News!