Washington Post: Росія культивує крайніх правих у ФРН. Але німцям, здається, все одно

FacebookFacebook MessengerTwitterLinkedInTelegramPinterestPocket

Відносини між російським урядом та німецькими правими радикалами з “Альтернативи для Німеччини” [AfD] ніколи не були таємними. Минулого року, коли Берлін вислав групу російських шпигунів, лідер AfD Александер Гауланд протестував: “Німеччина може бути втягнута у нову Холодну війну через крикунів”, – говорив він.

Під час останніх виборів у Німеччині російські державні ЗМІ відкрито підтримували AfD. Проросійські сторінки в соціальних мережах: справжні та боти, — повторювали риторику партії проти імміграції та ЄС. Разом з тим, є ще щось у нещодавньому розслідуванні BBC, німецького телебачення, італійської газети та журналу Der Spiegel щодо контактів між Москвою і німецькими націоналістами. Про це на сторінках Washington Post пише публіцист Енн Епплбаум.

Як і його однопартійці, депутат Бундестагу Маркус Фронмаєр виступав проти європейських санкцій щодо РФ та часто їздив у Крим. Але документ зі стратегією, який отримали журналісти, був написаний перед німецькими виборами в 2017 році й надісланий напряму від колишнього офіцера контррозвідки Росії до члена адміністрації Кремля, розкриває більше деталей. В документі оцінювалися шанси Фронмаєра, вказувалися рекомендації щодо “підтримки”, а також було зауважено, що в разі перемоги “ми будемо мати нашого власного абсолютно контрольованого депутата в Бундестазі”.

Інший документ, вочевидь написаний від імені кампанії Фронмаєра, відкрито просить у Кремля “матеріальну” і “медійну” підтримку. Німецький депутат називає ці документи фальшивими. Низка інших листів, які проаналізували в Der Spiegel, ставить цю листування у ширший контекст. В них описується широкий спектр російських “зовнішньополітичних дій” у Європі, від “організації зустрічей, пікетів й інших протестів в Євросоюзі до успішної підтримки постанов у національних парламентах країн ЄС та медіа-кампаній”. Не всім причетним обов’язково платили. Хоча на тлі викриття щодо Фронмаєра варто поцікавитися, чи члени австрійської правої “Партії свободи”, італійської “Ліги” та інших, які їздять в Крим чи підтримують зв’язок з російськими найманцями на Сході України, сподівалися за все це щось отримати.

Деякі подальші дії Фронмаєра і його зв’язки тепер здаються більш зрозумілими. Приміром, нещодавно відбулася дивна історія з правим коментатором Мануелем Охзенрайтером. Він працював на німецького депутата і нещодавно був звинувачений в організації атаки на Центр угорської культури на Закарпатті. Напад мав на меті погіршити угорсько-українські відносини в той час, як Київ і Будапешт сперечаються щодо мови навчання угорської меншини на українській території. Цю історію прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, у якого теж є тісні зв’язки з Росією, використав у якості виправдання, щоб створити перешкоди для України у співпраці з ЄС і НАТО.

Хоч багато деталей атаки на Закарпатті лишаються таємними, вона все одно дуже схожа на класичний російський зовнішньополітичний маневр часів СРСР. Згідно з ним, потрібно створити фальшивий інцидент, загострити етнічний конфлікт, а потім спостерігати, як це працює на користь Кремля. Ще цікавіше питання в тому, як решта Німеччини розібралася з історією Фронмаєра. В Бундестазі один з високопоставлених членів СДПН закликав провести парламентське розслідування. У ХДС вимагають відставки Фронмаєра. Але Німеччина досі уперто відкидає думку про те, що Росія – це загроза для німецької демократії, вважаючи це рудиментом Холодної війни.

Водночас, не зрозуміло, чи історія про таємний зв’язок з Москвою якось відбере в AfD виборців, особливо у Східній Німеччині. Багато німців з колишньої НДР обурені західним світом, який, на їхню думку, ігнорує і керує ними. У декого з’явилася ностальгія за днями, коли комуністична Німеччина і СРСР були союзниками. Загалом, кількість німців, які бояться президента США Дональда Трампа, не менша, ніж тих, хто боїться Володимира Путіна. Виборці AfD більше бояться США, ніж Росію.

Історія з Фронмаєром розкриває момент реального геополітичного зсуву. З 1989 року, коли Німеччина була об’єднана, німці всіх політичних відтінків вважали, що загрози існуванню їхньої країни не існує. Що Німеччині не потрібна зброя і армія. Розвиток оборони вважався марною тратою грошей. А економічний добробут вважали найбільш важливою, якщо не єдиною метою політики.

Але в часи, коли президент США висловлює свою зневагу до НАТО і відштовхує союзників, спроби Росії впливати на Німеччину стають дедалі більш зухвалими й агресивними. Історія з депутатом від AfD стала попередженням, що німцям пора змінити своє ставлення до стратегії й оборони в цю нову еру. Але чи хтось з них збирається це робити?

FacebookFacebook MessengerTwitterLinkedInTelegramPinterestPocket