В Україні реалізується “схема” з відновлення подачі води до Криму – координатор ІС
Схоже, лиходії визначили слабку ланку, на яку повісять продаж води в Крим. Це – прем’єр-міністр Олексій Гончарук, пише координатор групи “Інформаційний спротив” Олексій Копитько.
Тобто, перелік заборонених до приватизації підприємств скасований, Кабмін доручено розробити новий. У скасованому переліку, серед інших, були такі об’єкти:
Державне підприємство «Управління Північно-Кримського каналу»
Управління Головного Каховського магістрального каналу
Зараз ці структури перебувають в підпорядкуванні Державного агентства водних ресурсів України.
17 жовтня 2019 року глава бюджетного комітету “зелений” Юрій Арістов на камеру Радіо Свобода ділиться інформацією про те, що обговорюється ідея продажу води в Крим (відео з’явилося в ефірі 31 січня).
15 січня 2020 року прем’єр Гончарук розповідає про те, що Кабмін погодив законопроект зі списком стратегічних підприємств, які не підлягають приватизації. Тоді активно розганяли новини, що, ура-ура, а не приватизують оборонку, Укрпошту та Укрзалізниці.
В кінці січня розпочалася підготовка громадської думки до продажу води в Крим. Нам дуже виразно почали Масажувати мозок на цю тему.
А 03 лютого 2020 року в Верховну Раду тихесенько надійшов Згаданий законопроект Кабміну №2831, зі списком компаній, які не підлягають приватизації. Внесений законопроект за підписом прем’єра, але готував його товариш Милованов.
Так ось в цьому новому списку каналів вже немає. Який дивний збіг, чи не так?
Кілька днів тому з’явилася інформація, що Зазначені підприємства будуть реорганізовані рішенням Кабміну. Публічно її вкинув екс-народний депутат Сергій Хлань [а його блискавично процитували роспропагандисти в контексті “Україна готується подавати воду в Крим”, хоча у Хланя контекст дещо інший]. Нібито все має статися дуже скоро, щоб встигнути до поливного сезону.
За задумом злочинців, із назв нових підприємств зникне згадка про канали, вони стануть нейтральними.
Для чого це робиться? Для того, щоб якесь підприємство “Смачна вода” [Україна] підписало з якимось підприємством “Дуже смачна вода” [росія] договір на постачання цілющої вологи. А вже російське підприємство врегулює юридичні нюанси з окупаційною владою Криму. Вийде щось на кшталт водного “РосУкрЕнерго”.
Поки все йде за схемою, яку я описав 1 лютого. Дозволю самоцитату: “… Щоб відкрити шлюз в квітні, в лютому-березні російська сторона за участю зацікавлених осіб в Україні [їх ціле стадо] буде різними способами впливати на громадську думку в нашій країні. Прямо тиснути [через загострення на Азові і на Донбасі], підкупати, заряджати своїх європейських Тузіков і т.ін.”.
Кілька арахамій на тему води вже висловилося. Загострення на фронті вже було [і буде ще]. Загострення на Азові вже було [і ще буде]. У бій вже кинутий цілий товариш Медведчук з максимально ідіотськими коментарем, єдине завдання якого – показати, що росія наполягає. З чого випливає, що Зе поки ще остаточно НЕ зламався, але його активно “укочують” [це було ще до Нових Санжар].
В загашнику у росіян ще дві фішки – результати “соцопитування”, які “підтвердять”, що населення хоче продавати воду в Крим ради миру і добра, а також вереск різних європейських шредерів на російській зарплаті.
Я розумію, що товариша Гончарука вже нікому не шкода, і йому зараз формують пакет “похоронних” рішень, щоб злити негатив. Але ж якісь залишки мозку у нього повинні бути? Мова ж не йде про якесь банальне злодійство. Мова йде про здачу національних інтересів.
Корупціонерів і нездар в Україні ще сяк-так терплять, а ось явних зрадників шанують не особливо.
Приклади товариша Мороза, товариша Януковича та інших персонажів повинні підказати товаришеві Гончаруку, що краще в такому ніжному для політика віці піти у відставку зганьбленим, але відносно чистим, ніж відправитися в політичне небуття або куди гірше з клеймом зрадника.