В Україні побільшало випадків насильства щодо в’язнів
За останній рік кількість фактів катувань в Україні зросла, а протидія тортурам та нелюдському поводженню погіршилася, визнають представники українських правозахисних організацій, які відстежують проблему в Україні та звітують про ситуацію українському суспільству та міжнародним організаціям. Про це йдеться у статті radiosvoboda.org.
Як пише видання, «Харківська Правозахисна група», «Українська Гельсінська спілка з прав людини» та «Дніпровська правозахисна огранізація «Січ») за останній рік провели моніторингові візити до 40 місць несвободи в Україні.
Умови тримання погіршилися і побільшало випадків насильства щодо в’язнів, констатують правозахисники. Ці факти та тенденції вони виклали в Сьомій періодичній доповіді про виконання в Україні Конвенції проти катувань. Ця доповідь, яку регулярно готують правозахисники, є альтернативою до тієї, які офіційно готує український уряд для ООН.
Дані, викладені в цьому документі, вказують на слабкість процесу реформ в Україні, більше того – вони є «страшними», оцінює ситуацію правовий координатор організації European Prison Litigation Network (міжнародна громадська організація з консультативним статусом у Раді Європи – ред.) Юг де Сюремен.
Жахливі умови, в яких люди перебувають у місцях обмеження волі, та які міжнародне право прирівнює до катувань – є лише частиною таких фактів, адже правозахисники виявляють і прямі катування щодо утримуваних осіб, наводить приклади голова «Харківської правозахисної групи» Євген Захаров.
«Є певні колонії, де прямі катування вчиняють щодо непокірних в’язнів. На початку року ми виявили такі факти в Харківській виправній колонії №25, А також колонії №58, №77 та інших. Там катували людей, вимагаючи від них, щоб вони переслали свої кошти на певні банківські картки, і давали їм номери цих карток. Якщо кошти надходили – їх припиняли катувати. При чому це робили руками інших засуджених, «добровільних помічників адміністрації колонії». По деяких із цих фактів відкривалися провадження, навіть оголошувалися підозри, але причетним до цього все – «як з гусака вода». Ми подивимося, чим завершиться ситуація з 25-ю колонією, де тривали масові страшні катування. Справу розслідують, але не видно кінця», – констатує правозахисник.
Соціологічні опитування, проведені правозахисними організаціями, свідчать про сотні тисяч фактів катувань і нелюдського поводження щороку – лише з боку представників поліції. Лише незначна кількість із цих злочинів доходять до суду, а вироки у справах щодо катувань – одиничні, такою є статистика Генпрокуратури, затребувана правозахисними організаціями.
Дані, які Харківська правозахисна група отримала від Генпрокуратури України:
- у 2017 році в Україні зареєстрували 47 кримінальних проваджень за статтею «катування», але не було жодного судового вироку щодо них.
- 2018 рік – 115 проваджень і 2 рішення суду,
- 2019 рік – 96 справ і 4 судових рішення.
Водночас за іншими статтями Кримінального кодексу, які підпадають під міжнародне визначення катувань (зловживання владою, перевищення влади та службового становища, примушення давати свідчення) в Україні зареєстровано:
- у 2017 році т9847 проваджень та отримано 69 рішень суду,
- у 2018 – 8642 провадження і 48 рішень,
- у 2019 – 2413 проваджень та 25 рішень суду.
Екперти також вказують на величезну «сліпу зону», яку складно виявити через опитування і моніторинг, і ще складніше – довести до суду,
Ідеться про психологічні катування і тортури, а також про психологічні наслідки від фізичних катувань, які мають місце у 100% випадків їхнього застосування, але на які в Україні майже не зважають, пояснює Радіо Свобода голова громадського об’єднання «Форпост» Олена Подолян.
За оцінкою правозахисників викликають тривогу і профільне законодавство та суспільні настрої щодо проблеми катувань.
Так, до 2013 року (за результатами соцдосліджень) було «стійке зростання кількості людей, для яких незаконне насильство щодо затриманих було неприйнятним», то з 2014 року таких людей меншає, визнає директор Харківського інституту соціальних досліджень Денис Кобзін. Тепер частка громадян, які за певних обставин готові змиритися з катуванням та нелюдським поводженням чи навіть його схвалити – сягає 32%, фактично, це кожен третій українець.
Водночас ті посадовці та структури, які вдаються до катувань, навчилися «обходити» запобіжники, які були створені, розповідає Денис Кобзін.Ключові запобіжники проти катувань та жорстокого поводження залишаються нереалізованимиДенис Кобзін
«Наприклад, у 2012-13 роках були ухвалені зміни до КПК, створений національний превентивний механізм із протидії катуванням та жорстокому поводженню при омбудсмані, реформована система надання безоплатної правової допомоги, що суттєво покращило дотримання прав людини. Але з часом кожний вжитий захід не підтримується, й інші елементи системи не реформуються, і він перестає працювати. Так, наприклад, Кримінальний процесуальний кодекс навчилися порушувати, і тими нормами, які там є, дуже майстерно маніпулювати, – пояснює Кобзін. – Ключові запобіжники проти катувань та жорстокого поводження у нас залишаються нереалізованими: доступ до адвоката, можливість поінформувати третю сторону про затримання, доступ до лікаря».