Замість реклами та олігархів. Як люди у світі підтримують журналістику

Read in Google News!

Нещодавні президентські вибори в Україні показали – засоби масової інформації мають неабиякий вплив на свідомість людей. Повідомлення, які лилися на громадян з усіх сторін – з друкованих видань, із інтернет-ресурсів, та, звісно традиційно шанованого мільйонами українців джерела інформації телевізора – формували їхнє уявлення про світ, у якому вони живуть. Та чи можна хоч на секунду припустити, що медіа, які належать олігархам чи спонсоруються державою-агресором, могли в основу своєї риторики покладати нейтральність, об’єктивність? Що журналістам цих видань близькі поняття честі, професіоналізму та етики?

Український медіа-простір роками заповнювали фейками, маніпуляціями, сміттєвим контентом та відвертою брехнею. Як наслідок, люди почали “провалюватися” у нову, паралельну, чи кому більше до вподоби. віртуальну реальність. Наслідки такої колективної шизофренії можуть бути непередбаченими і трагічними.

Вибори Західних країнах, що вплив засобів масової інформації на хід історії це далеко не лише український кейс. По суті, засоби масової інформації стали головним глобальним фронтом боротьби добра та зла, війни, яка з кожними роком стає все гарячішою.

Паралельно глобальна медіа-індустрія зіштовхується із іншими серйозними викликами часу, такими як скорочення прибутків із традиційних джерел, необхідності залучення нової аудиторії, боротьбою за читача на тлі величезної конкуренції, необхідності виділення ресурсів на присутність в основних соцмережах та пошук нестандартних привабливих для читача форматів і так далі.

Медіа стає все важче думати не про хайп, а про справді важливі речі. Журналістам не покидати професію. Виникає логічне питання, хто чи що в цих умовах може врятувати ЗМІ?

Краудфандинг в поміч

Різноманітні індустрії вже давно використовують краудфандингові платформи для втілення у життя своїх найсміливіших ідей. Фінансова підтримка звичайних людей дозволила запустити мільйони проектів у різних куточках світу та в різних галузях – від технологій до підприємництва, від освіти до культури. Журналістика також намагається не стояти осторонь останніх трендів та заручитися підтримкою аудиторії.

Важливо, що коли ми говоримо про підтримку людьми журналістських проектів, мова йде не тільки про гроші. Ідеться про взаємодію авторів із своїми читачами, про висвітлення дійсно важливих, а не спрямованих на отримання розголосу (а отже, прибутку) тем, про заохочення громадськості брати участь у створенні та розповсюдженні правдивої та об’єктивної інформації, про побудову спільноти, яка хоче знати, та у випадку окремих ринків, навіть про відродження цілої (медіа)індустрії.

Як відомо, журналісти у світі намагаються заручитися підтримкою читачів в тому числі і через стандартні краудфандингові платформи. За даними Pew Research Center, лише за 9 місяців 2015 року журналістські проекти зібрали понад $1.74 мільйонів на Kickstarter. Для порівняння, у рік запуску платформи – 2009 – їм вдалося зібрати $49,256 тис. Водночас стрімко виросла і кількість самих із 17 до 173, а також кількість охочих підтримати журналістику – з 792 осіб у 2009 році до 25 651 особи у 2015 – ому.

На краудфандинговій платформі медіа-інноватори збирали кошти на найрізноманітніші формати контенту – від мемуарів палеонтолога до документальних сюжетів про біженців, від подкастів студентів релігієзнавчого факультету до запуску друкованого журналу. Часто ентузіасти (16% випадків) збирали гроші на запуск онлайн-видання. Інші шукали кошти на підтримку уже наявного сайту чи на послуги веб-розробника. Треті, наприклад, проект Dispatch намагався залучити фінансування, аби перетворити свій сайт на краудсорсингову платформу.

Перші історії успіху

Одним із перших у світі експериментів, в рамках якого спільнота фінансувала створення журналістських історій, була платформа Spot.us. Журналісти, які реєструвалися на сайті Spot.us, отримували можливість пропонували свої теми, а члени спільноти, тобто фактично кожен відвідувач сайту, міг фінансово підтримати тему, яка йому найбільше сподобалася. Spot.Us, який запустили у листопаді 2008 року, до квітня 2010 року заручився підтримкою 800 осіб, що дозволило профінансувати понад 60 журналістських історій.

Ще одним яскравим прикладом із підтримки читачами якісної журналістики стала британська платформа Contributoria. Публікації на Contributoria з’являлися в рамках 3-місяного циклу. У перший місяць журналіст міг запропонувати свою тему. Протягом другого місяця, якщо ідея отримала фінансування, він працював над написанням та удосконаленням матеріалу, і третього місця роботу автора публікували на сайті.

За період існування проекту Contributoria, журналістам-фрілансерам вдалося заробити 260,000 фунтів. Хоча обидва сайти, і Spot.us, і Contributoria на даний момент не працюють, їхнє закриття зовсім не стало кінцем ери краудфандингової журналістики. Навпаки, у світі в останні роки з’являється все більше проектів, де саме звичайні люди допомагають розвивати та покращувати медіа.

Так, наприклад, за схожим зі Spot.Us принципом на початку свого існування працював фінський проект Rapport. Після кількох років роботи, видання змінило формат, але не відмовився від моделі, яка передбачала підтримку читачів. Сьогодні Rapport пропонує своїм користувачам оформити підписку на 4,99 євро на місяць та обирати від одного до п’яти журналістів, чию роботу він вони хочуть підтримати. При цьому підписники отримують доступ до усіх матеріалів на сайті. Журналісти, аби розпочати свою співпрацю з Rapport повинні продемонструвати своє портфоліо, та регулярно дописувати на сайт, аби залишатися у спільноті авторів.

Одним із найуспішніших журналістських проектів, які підтримуються читачами став іспанський El Español. Автори проекту запустили масштабну краудфандингову компанію, що передбачала збір коштів на запуск видання. Публікації на сайті El Español почали з’являтися під час своєї кампанії, однак в цей період творці видання не демонстрували усі формати контенту, яку читачі могли очікувати від El Español. Навіть така інтрига не завадила проекту отримати $3.1 мільйона від 5,500 жителів Євросоюзу менш ніж за 2 місці кампанії зі збору коштів.

El Español навіть побив рекорд відомого нідерландського новинного сайту De Correspondent, який зібрав 1 млн євро (але усього за 8 днів!) Автори проекту De Correspondent на початку кампанії чітко озвучили, що для старту проекту їм потрібно заручитися підтримкою 15 тисяч прихильників, які оформлять річну підписку вартістю за 60 євро. І їм це вдалося. Як і вдалося німецькомовному онлайн-журналу Krautreporter, творці якого обіцяли відродити аналітичну онлайн-журналістику.

Характерно, що ні нідерландський, ні німецький проект, на відміну від іспанського El Español, не публікували контент до чи під час кампанії. “Люди, які підтримують журналістські проекти, не роблять це, аби отримати щось натомість, вони йдуть на такий крок, це аби підтримати те, що вважають важливим” – наголосив співвидавець De Correspondent Ернст-Ян Пфаут.

Заручитися підтримкою читачів намагаються не лише під час запуску медіа.За даними американського National Public Radio, яка поширює інформацію з сотень радіостанцій США, 38% доходів станцій у 2017 році становили саме внески їхніх слухачів. Локальні американські організації, які займаються розповсюдженням новин, такі як Texas Tribune і Mississippi Today, також просять читачів внести свій внесок, аби підтримати журналістику “в основі якої длежать факти”.

Ідею пожертвувань просувають і засоби масової інформації у Великобританії. При чому цю практику використовують як медіа гігант Guardian, так і невеликі незалежні проекти на кшталт Bella Caledonia та Scot goes Po. Готові підтримувати якісну журналістику не лише у Європі та Америці, а і в Азії. Для прикладу, тайванський проект WeReport, який запустили у 2011 році, ще до кінця травня 2016 року підтримав понад 1200 тайванських журналістів (дані The Reuters Institute for the Study of Journalism)

Деякі видання можуть збирати кошти на серії публікацій. Наприклад, The Texas Tribune просить своїх читачів зробити внесок на необхідні журналістам видання 35 000 доларів, які дадуть змогу написати низку статей на тему міграційної кризи. Водночас ірландський видавець Journal Media працює над створенням окремої краудфандингової платформи, де публікуватимуться, аналітика та розслідування. Важливо, що теми для цих публікацій пропонуватиме громадськість.

Ще один варіант підтримки читачами журналістики – це мікроплатежі. До прикладу, нідерландська платформа Blendle, яку називають “Netflix’ом журналістики” об’єднує матеріали із різних газет та журналів і пропонує своїм користувачам купувати окремі статті, які їм сподобалися.

Майбутнє журналістики залежить від нас

За даними Reuters Institute for the Study of Journalism (RISJ, у Великобританії 1% людей готові платити за журналістику. Водночас у США підтримують новинні організації 3% читачів. І хоча ці цифри невеликі, перспективи підтримки журналістики громадянами виглядають дуже оптимістично, адже майже чверть опитаних аналітиками RISJ читачів(22%) повідомили, що такі готові жертвувати кошти новинним організаціями майбутньому, якщо вони відчують, що ЗМІ не зможуть покрити свої витрати іншим способом.

І хоча поки що краудфандингові медіа-проекти з’являються переважно у розвинених країнах, підтримка читачами ЗМІ, а отже і незалежних журналістів, а отже якісної та об’єктивної інформації, є особливо важливою для країн, які розвиваються. Адже медіа у таких державах мають менше шансів отримувати доходи зі стандартних джерел. І якщо говорити про Україну, то підтримка незалежних видань, які мають на меті правдиве висвітлення важливих подій, роз’яснення того, що відбувається в економіці та політиці країни, є критично важливим як для її громадян, так для індустрії ЗМІ так і навіть для існування самої держави.

Адже в Україні що медіа як носій суспільно важливої інформації та, без перебільшення, правди, а журналіст як професія, в основі якої лежить об’єктивність та незалежність, опинилися під загрозою. Медіа стали чи не найбільшим ворогом держави та здорового глузду. І ця ситуація потребує негайного вирішення. На щастя, це можливо. Журналістика може залежати не від олігархів, чи Кремля, а від нас. ЇЇ доля у руках журналістів, для яких гідність не пусті слова які не хочуть полишати свою професію, а також у руках кожного громадянина, кому не байдужа доля українських ЗМІ та доля Держави Україна.

Читай у Google News!