Критичний виклик для дипломатії. Кого обере колективний Захід як партнера – путіна чи Зеленського?
Read in Google News! 
Поки експерти перетравлюють підсумки американсько-російського саміту в Женеві держави-члени ЄС змагаються в прагненні використати приклад Байдена й організувати парад двосторонніх зустрічей з путіним, пише радник п’ятого президента Порошенка з питань зовнішньої політики Костянтин Єлісєєв.
Це становить велику небезпеку для України, оскільки відкриває нові вікна можливостей для умиротворення Заходу з росією, явно знижує токсичність путіна і веде до ерозії санкційного режиму проти агресора. У Брюсселі все більше лунають голоси й аргументи, аби відновити діалог з росією і розширити його за рамки лише правозахисної тематики й боротьби з тероризмом. Відтепер йдеться про клімат, охорону здоров’я, енергетику, регіональні проблеми, будь-що. Говорять вже навіть про відновлення самітів “ЄС-росія”, які були заморожені з 2014 року як санкція ЄС за агресію Кремля проти України. А що Київ? Київ мовчазно спостерігає.
Що не так?
1. Неправдою було б казати, що і в усі роки від початку російської агресії проти України на колективному Заході не існувало тяжіння до відновлення взаємин з рф “як колись”. Берлін, Париж, Рим, Відень, Будапешт – всі за зручних нагод пробували свою “вдачу”. Даремно. Цьому завжди заважала зустрічна активність Києва, який при будь-яких сплесках таких токсичних ідей одразу вдавався до консолідованої протидії. І це вдавалося. Згадати хоча б “Містралі” Франції чи “Північний потік 2” Німеччини. Перші перепродали, другий – недобудовували. Або згадати, як зацькували главу МЗС Австрії за танці з путіним. Але, схоже, часи змінилися.
2. Київ став сором’язливо інертним й вирішив сам і першим налагодити взаємини спільного розуміння і, можливо, миру з Російською Федерацією. Бюрократична машина довго перетравлює нові ввідні, але коли перетравлює – відбувається зміна. Саме такий регрес ми зараз і спостерігаємо і почався він не з саміту Байдена з путіним у Женеві. Він почався з умиротворюючих сигналів Києва у бік Москви ще з 2019 року. Думати, що право власності на такий запит належатимете лише Зеленському – трагічна помилка Банкової. Між Києвом і столицями колективного Заходу кремль однозначно обрав би Захід. Було б кому задати тренд. І це зробив Київ, руками Зеленського, який першим дав старт детоксикації путіна. Помилка, яка потенційно може коштувати років, якщо не десятиліть.
3. Спробувавши знайти “мир в очах путіна”, Україна ризикує втратити (зрадити?) п’ять років протистояння. Час і дорогоцінний досвід, який по камінцях творив нову Україну – самостійну, незалежну, європейську. Як тільки за одним столом з європейськими лідерами з’явиться путін, хай навіть і в онлайн режимі, перспективи європейської та євроатлантичної України відкладуться. кремль не допустить подальшого руху Києва назустріч ані ЄС, ані НАТО. Ознаки цього спостерігаємо на всіх фронтах, включно з російськими маневрами навколо навчань “Sea Breeze” чи рівнем заявленої участі країн ЄС у саміті Кримської платформи. Це і буде новий “business as usual” Заходу з рф. І нове розуміння по лінії “про Україну без України”.
Як висновок:
Україна не повинна мовчати й має в координації з Польщею і Балтійськими країнами активно протистояти таким деструктивним діям, відстоювати єдність і непорушність проукраїнської коаліції. Київ має довести, що такий омріяний пазл “стратегічної стабільності” ніколи не буде довершеним без демократичної України, надійно інтегрованої у структури колективного Заходу. Для цього треба не так багато – послідовність на шляху реформ, передбачуваність зовнішньополітичних кроків і серйозність намірів, а не парад ультиматумів на кшталт “чому Україна не в НАТО? “.
Якими б правдивими чи спотвореними не виявилися новини про французько-німецький тандем із запрошення путіна на саміт “ЄС-27” – це вкрай небезпечний сигнал, а надто напередодні візитів Зеленського до ФРН і США. Певне, всі в ключових столицях зрозуміли, що відкрилося «вікно можливостей» для відновлення стосунків з рф. Це критичний виклик для дипломатії Зеленського, адже про її ефективність тепер можна буде чітко судити за тим, кого обере колективний Захід як партнера – путіна чи Зеленського?
Читай у Google News! 