Коломойський та вибори 2019: комбінація із двох

FacebookFacebook MessengerTwitterLinkedInTelegramPinterestPocket

Ідея про те, що український олігарх-втікач Ігор Коломойський планує повернути контроль над націоналізованим ПриватБанком, якийсь час витає у повітрі. Але переконливих доказів цього припущення не було. Принаймні до президентських перегонів в Україні.

play_circle_filled
pause_circle_filled
Big Brother and the Holding Company - Combination of the Two | Українська Трибуна
save_alt
volume_down
volume_up
volume_off

Сьогодні є щонайменше три кандидати, які так чи інакше пов’язані з Коломойським — Владімір Зеленський, Олександр Шевченко та Юлія Тимошенко. Декілька разів з’являлась інформація, що екс-міністр оборони України Анатолій Гриценко також шукав фінансування у олігарха.

Оскільки Коломойський бореться, щоб за жодних обставин не дозволити чинному президенту Петру Порошенку знову стати біля керма країни, у своїх інтерв’ю він підтримував усіх, хто виступає проти нього.

“Якби у мене була можливість, я б фінансово підтримав Юлію Тимошенко, Владіміра Зеленського та Анатолія Гриценка”, – заявив він в одному з інтерв’ю. Це можна було б вважати жартом, якби він не був у ТОП-10 рейтингу Forbes “Найбагатших людей світу” від України і не володів одним з найпопулярніших телеканалів у країні.

Слуга свого хазяіна

Зеленський довго і плідно співпрацює з власником телеканалу 1+1. Наскільки далеко за межі бізнесу може виходити ця співпраця важко сказати, але також важко уявити, чому успішний шоумен вирішив стати президентом країни, що воює. З нульовим політичним досвідом, з відсутністю команди та знань про інертну країну, іржавий механізм якої знаходиться посеред болючих реформ. Цьому немає логічного пояснення, якщо тільки це не було його рішення.

Чи може цей “стимул” бути пов’язаний з недавніми звинуваченнями у його участі у вилученні коштів вкладників ПриватБанку на суму 41 мільйон доларів, коли Коломойський все ще керував компанією, або є причини навіть більш зловісні, – все це не має значення. Чогось не вистачає у цьому рівнянні, якщо ми припустимо, що Зеленський дійсно хоче стати “слугою народу”, про що має свідчити назва його нової політичної партії.

Дехто каже, що Коломойський мав ідею щодо створення партії “з нуля”, яка б захищала його інтереси ще 20 років тому. Сьогодні він, нарешті, може бути близьким до реалізації своїх мрій за допомогою цього вигаданого персонажа, зображеного Зеленським.

Але, як ми могли побачити, в реальному житті Зеленський зовсім не схожий на Голобородька. Він не переносить критику, боїться спілкуватися наживо [з’являється через скайп із затримкою у 6 секунд], виглядає абсолютно непідготовленим навіть до простих інтерв’ю. Як він зможе керувати найбільшою країною Європи? Єдина можлива відповідь полягає в тому, що він і не має цього робити, він просто фасад, просто лялька в майстерних руках свого господаря.

Великий фальстарт президентської кампанії 2019

У 2008 і навіть в 2014 році Коломойський відкрито не любив Тимошенко і називав її “поєднанням троцькізму та поламаної бізнес-кар’єри”. Але у 2018 році в інтерв’ю для Deutsche Welle він дивовижним чином змінив своє ставлення до неї, назвавши її “найбільш достойною з-поміж “старих облич” в українській політиці. Пізніше того ж року ми дізналися про таємні переговори Тимошенко та Коломойського у Варшаві. І, нарешті, у грудні 2018 року Коломойський називає її лідером майбутніх президентських перегонів.

Але Тимошенко жорстоко прорахувалася, якщо вона дійсно мала намір стати президентом, почавши свою кампанію майже за рік до виборів вона заполонила українські міста своєю рекламою. Але з наближенням дня голосування виборці втомилися від цієї нав’язливої кампанії, скандалів, звинувачень і нескінченного потоку популізму. Зараз “Вона” нарешті опустилася на третє місце в передвиборчих опитуваннях, відстаючи від Зеленського і Порошенка.

В останній спробі врятувати свої президентські амбіції Тимошенко заявила, що вона ініціює імпічмент Порошенка [тактика, яку ми бачили знов і знов] на підставі сумнівного журналістського розслідування, що дуже вчасно з’явилось – трохи більше, ніж за місяць до виборів.

Тимошенко навряд чи зможе забронювати собі місце у другому турі, але якщо б їй це вдалося, це б залишило українців перед вибором з-поміж двох кандидатів Коломойського. Так, маріонетка черевомовця – Зеленський – більш бажаний вибір для Коломойського, але й Тимошенко, якби виграла, теж згодилася б.

Хоча президентські перегони для Коломойського наразі виглядають досить перспективно, всім відомо, що українські олігархи диверсифікують свої політичні інвестиції. Оскільки вибори в парламент відбудуться пізніше цього року, Коломойський готовий підтримати Олександра Шевченка [його бізнес-партнера і кандидата від його попереднього політичного проекту – партії УКРОП] і Анатолія Гриценка [екс-міністра оборони України з власною політичною силою – партією Громадянська позиція].

Уся ця підтримка повинна бути достатньою, щоб допомогти Коломойському захистити свої бізнес-інтереси в новому парламенті. Навіть якщо він не зможе впливати на голосування за рішення, яких потребує олігарх, він, швидше за все, зможе блокувати необхідні рішення для країни і тому обов’язково спробує домовитися про повернення хоча б частини свого колишнього впливу в бізнесі.

Коломойський та його група

А що ж щодо групи “Приват”? Якщо Порошенко переможе, то нічого не зміниться. А тому головним завданням Коломойського є і залишатиметься боротьба з чинним президентом. Тільки так можна уявити повернення ПриватБанку та інших активів групи їхнім колишнім власникам. Окрім ПриватБанку, Коломойський хотів би відновити вплив і на найбільшого в Україні виробника нафти – “Укрнафту”, яку він фактично контролював до 2015 року. До сфери його інтересів також входять – ПАТ “Орджонікідзевський ГЗК”, ПАТ “Нікопольський завод феросплавів”, ПАТ “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат”, ПАТ “Дніпроазот” та інші підприємства, що контролювалися колишніми власниками ПриватБанку.

Свідомо чи ні, Коломойський підіграє Путіну. Владімір Путін, який продовжує спроби підірвати суверенітет України і хоче бачити президентом України будь-кого, але не Порошенка, єдиний хто точно виграє від такого перебігу подій. Можливо, Коломойський вважає, що він зможе домовитися з Путіним, але правда в тому, що це ще нікому це не вдавалося. А за межами української юрисдикції він ще більш імовірно втратить всі свої активи, оскільки Росія Путіна [так само, як і будь-яка попередня Росія] не дотримується жодних судових рішень, окрім власних, як ми вже не раз мали можливість переконатися.

Цей матеріал також можна прочитати англійською мовою.

FacebookFacebook MessengerTwitterLinkedInTelegramPinterestPocket