кремль намагається виставити усіх критиків його злочинів русофобами, і йому це вдається
Read in Google News! 
Американці страждають від хронічної хвороби, і імʼя їй – “русофобія”. То що стоїть за усіма цими документальними звітами про російських тролів і ботів, які поширюють розбрат, дезінформацію і фальшиві новини у соціальних мережах? Звісно ж, русофобія! А як щодо 12 офіцерів розвідки росії, яких звинуватили у хакерській атаці проти Демократичної партії США? Знову русофобія! І коли росіянку Марію Бутіну арештували й звинуватили у таємній роботі на російський уряд, це теж була русофобія. Принаймні так стверджує кремль. Про це на сторінках Newsweek пише старший науковий співробітник і директор російської програми в Центрі аналізу європейської політики у Вашингтоні Браян Вітмор.
Він вказує на звіт зі 121 сторінки, який нещодавно опублікувало посольство росії в США під назвою “Рашагейтська істерія: важкі випадки русофобії“. В документі перелічені всі випадки так званої “антиросійської істерії” з боку журналістів, вчених, політиків, правоохоронців і депутатів США. В список потрапили повідомлення про хакерські та кібератаки, які влаштувала росія, а також “безпідставні” звинувачення в розгортанні кампанії з дезінформації за допомогою тролів у соціальних мережах. Автори російського звіту звинувачують США у “демонізації” російського посольства, а американських чиновників – у “переслідуванні російських ЗМІ”.
Але в російських очах не лише американці заражені русофобією. Голова МЗС рф Сергій Лавров заявив, що це явище досягло “безпрецедентних масштабів” в Україні. Прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков назвав “русофобію” причиною появи звіту парламенту Великої Британії про російське відмивання грошей через банки в Лондоні. А прес-секретар МЗС рф Марія Захарова назвала викриття мережі російських шпигунів у Литві “русофобським кроком”. Список дуже довгий. Згадування слова “русофобія” у російських ЗМІ потроїлося за період з 2013 до 2015 рік. Дипломати Кремля теж почали активно його використовувати. Однак, це не просто спроба очорнити всіх, хто критикує автократичний режим Володимира путіна.
Використання терміну – це ретельно продумана стратегія дезінформації, націлена виставити будь-яку критику Москви як шовіністичну атаку проти всіх росіян. Це систематична спроба назвати всіх, хто вказує на помилки Кремля, расистами. У 2013 році російський історик Олег Неменський зайшов так далеко, що порівняв “русофобію” з антисемітизмом, стверджуючи, що явище стало “повноцінною ідеологією”. І це фактично той випадок, коли вовк сам кричить: “Вовки!”, – тому що саме слово “русофобія” в корені дуже расистське. Але апологети російського націоналізму використовують його не вперше проти своїх опонентів. Сам термін був створений в 19-му столітті поетом і пропагандистом для означення поляків римсько-католицького обряду та їхніх ліберальних російських прихильників.
У 20-му столітті у часи СРСР російські націоналісти називали цим словом євреїв. Однак, автором терміну “русофобія” став поет і слов’янофіл Федір Тютчев, який прославився своєю фразою: “Умом Россию не понять”. Тютчев, відкритий націоналіст, мав серйозний вплив в часи режимів царя Миколи І й Олександра II. Тютчев марив слов’янською єдністю і яро виступав за збереження у Російській імперії традиційних християнських і монархістських цінностей в часи швидких політичних змін у Європі. Він також брав активну участь в пропаганді й агітпропі. Тютчев тісно співпрацював з Третім відділом царської адміністрації, який був на той час аналогом спецслужб. Він лобіював початок пропагандистської російської операції в Європі. В 1858 році його призначили головою Комітету з питань закордонної цензури. У вересні 1867 року в листі, написаному французькою мовою, Тютчев скаржився на “сучасний феномен, який стає все більш патологічним – русофобія деяких російських людей”. Він мав на увазі тих, хто підтримував боротьбу Польщі за незалежність від Російської імперії. Через цю боротьбу Тютчев називав поляків “ендемічними русофобами” та “Іудами серед слов’ян”.
В часи СРСР слово майже зникло з публічного дискурсу. Однак, воно з’являлося у словниках сталінського періоду. Відродження терміну припало на другу половину 80-х років. Воно набуло виражено антисемітського характеру, коли відомий математик і націоналістичний дисидент Ігор Шафаревич опублікував своє велике есе під заголовком “Русофобія”. В ньому засуджувалися прозахідні радянські дисиденти. Однак, Шафаревич також звинувачував єврейських інтелектуалів СРСР у тому, що вони мотивовані ненавидіти росію. Математик пізніше розширив есе до книги під заголовком “Євреї, які впроваджують політику русофобії”. “Ненависть до однієї нації зазвичай пов’язується із загостреним відчуттям приналежності до іншої”, – писав Шафаревич. Такі його шовіністичні роздуми призвели до того, що Академія наук США звільнила його з посади іноземних наукових співробітників. Однак, книга зробила Шафаревича героєм для російських націоналістів, а також закріпила слово “русофобія” у сучасній російській лексиці.
Кремлівська зброя “русофобії” виявилася дуже ефективною, оскільки зростає кількість західних вчених, експертів і журналістів “лівих” або “правих”, які підживлюють цей термін, або з відчуття провини, або через невігластво, або через близькість до нього.
Це жалюгідна тактика. І такими діями, вони не просто відбілюють руйнівну поведінку Кремля, вони також дають нове життя цьому терміну, який має довгу і мерзенну історію.
Як повідомлялось, попри те, що міжнародна спільнота критикує росію за її агресію в Україні та за зневагу до міжнародних договорів, посольство рф в Канберрі заплатило за рекламу, в якій Австралія засуджується за внесок у русофобію.
Читай у Google News! 