Якщо вже таке діло – давайте якісно проговоримо роль Польщі у 1920-30 роки у нашій спільній історії та її ставлення до геноциду. Як польський уряд поставився до Голодомору у 1933 році? Нагадаю, що у тому році загинули не десятки, чи сотні тисяч українців, а – мільйони.То якою була публічна позиція польського уряду до геноциду мільйонів українців? Про це пише український історик, журналіст та телеведучий Олександр Зінченко.
У моєму фільмі “Голодомор. Літописці” про це докладно оповідає мій польський колега, прекрасний публіцист та письменник Mirosław Wlekły:
“…Ми знаємо, що польський уряд добре знав про ситуацію в Україні.
Але уряд Польщі поводився подібно до Ватикану – не казав нічого, бо щойно підписав пакт про ненапад із СРСР. Поляки не хотіли сваритися зі Сталіним, бо хотіли з ним мати угоду. Тому не говорили про становище сусіднього народу.
Отже, бачимо, що всі навколо, починаючи від Польщі і закінчуючи американцями, просто вмили руки, відвернули очі й робили вигляд, що не бачать як гинуть мільйони людей”.
У 1933 році Польща приєдналася до змови мовчання навколо Голодомору. Польща Пілсудського опинилася в “чудовій” компанії із Італією Муссоліні та Німеччиною Гітлера.
Усі все знали.
Польський консул Ян Каршо-Седлецький повідомляв з Харкова 6 червня 1933 року:
“Випадки голодної смерті на вулицях і на подвір’ях зараз рахуються вже не в десятках, але в сотнях на день. Щоночі вулицями круждяють машини і підводи, які збирають померлих на вулицях і ринках, в садах і подвір’ях. Зафіксовано, як зранку з головного вокзалу в Києві вивезено 4 машини померлих та тих, хто помирали з голоду. Інформують, що так відбувається щодня”.
Подібні повідомлення летіли з Харкова від німецького консула Константіна фон Нойрата та італійського консула Серджо Граденіго.
Знав Пілсудський, знав Мусоліні, знав Гітлер. І мовчали.
Чому?
Найкраще про це сказала у фільмі Ola Hnatiuk: “Передовсім причина одна – занепад цінностей, яка спричинилася до того, що в сердці Європи можна було заморити голодом мільйони людей”.
Європа усвідомила завдяки цій змові мовчання, що з рук зійде будь-який злочин. І так сталося – вибухнула Друга світова війна.
І тут є ще один важливий момент відповідальності польської держави перед Україною.
23 серпня 1939 року Сталін та Гітлер зробили з Польщею рівно те саме, що Польща та більшовицька росія зробили із Україною 18 березня 1921 року – розділили між собою.
З тією лише різницею, що СРСР та Третій Рейх спочатку підписали документ, а потім – зробили це, а Польща та більшовицька росія – спочатку зробили, а потім зафіксували в угоді.
Польща у 1918-1921 роках стала на шляху української державності, наслідком чого стала загибель мільйонів українців.
Польща у 1933 році приєдналася до змови мовчання про геноцид українців у СРСР.
Польська держава ніколи за всю історію не перепросила за свою співвідповідальність у найжахливіших трагедіях українського народу.
Це величезний гріх, який більшість поляків не усвідомлює. А значна частина польського суспільства цю відповідальність заперечує.
І це говорить про те, що польське суспільство зараз перебуває в тій динаміці, яка свідчить про жахливий занепад цінностей.
Польща знову повертається у 1933 рік.
Кіно можна подивитися.
