Країна-терористка знову вдарила по українській книзі. І це не чорна лотерея, як висловилася Юлія Орлова, директорка видавництва «Віват». Це – масштабний терор проти української культури, освіти, пам’яті, духовності, яким злочинці бʼють протягом останніх кількох століть. Активізоване 24 лютого 2022 року мововбивство, особливо в тимчасовій окупації, – серед диявольських прикладів рашистського терору. Про це написав колишній мовний омбудсмен Тарас Кремінь.
Згадаймо численні удари по українській книзі тільки за серпень 2026 року, коли в Харкові та Києві вбито людей, знищено 10 млн книг, спалено друкарні, склади та книжкові ринки. Відновити це помахом руки неможливо, адже зробити книгу в умовах складного видавничо-поліграфічного ланцюга за один день можна тільки у мріях.
Кривавий кремль чудово знає: українська книга – це наша територія свободи, доказ героїчної боротьби нації, хроніка злочинів імперії, мартиролог полеглих за рідну землю Героїв, дитяча надія на перемогу добра над злом. Злочинна рф бʼє по фундаменту того, хто ми є. Нічого в них не вийде. «Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була», – писав Павло Тичина в безсмертному вірші «Я утверждаюсь».Нашою відповіддю на злочини має бути стійкість, причому не тільки моральна. Безперечно, я маю на увазі як фіксацію злочинів геноциду для МКС, так і реальну державну політику щодо підтримки української книги. Спробую навести пʼять важливих, як на мене, пропозицій.
1. Україні потрібна програма захисту книжкової інфраструктури. Вона так само є критичною, тому потребує належної уваги вже зараз. Інше, безперечно, похідне.
2. Важливі механізми компенсації видавцям за знищені наклади, обладнання та склади. Вірю, що це в силах за умов бажання. Це важливіше за «Єдині новини» та не гірше за «Тисячовесну».
3. Потрібне відновлення друкарень та кредити на їх створення; перегляд державного замовлення на українську книгу. УІК – це добре, але попит на українську книгу вийшов за межі державного, – він світовий.
4. Необхідні резерви підручників і суспільно важливої літератури. «Золотий запас» книги – це і Книжкова палата, до якої нема уваги, і безліч інших суспільно значущих проєктів.
5. На часі – підтримка книгарень, бібліотек, видавництв і авторів. Жалюгідна платня працівникам сфери культури може залишити сферу без фахівців.
Безперечно, книжкова безпека – це складова національної безпеки. Бо коли знищується українське слово, а воно – в освіті, літературі, культурі та духовності, то атакують нашу державність.
Як може виглядати внесок у культурний спротив ворогу? Читати українською. Купувати наших авторів. Дарувати книги дітям. Підтримувати видавництва і книгарні. Передавати видання бібліотекам. Долучатися до фестивалів. Зібрати бібліотеку до ЗСУ. Це якраз те, що може зробити кожен, тому це знищити ракетою неможливо.
Книжкова Україна – це країна опору і свободи. Освічена нація – нація переможців.
