Домовленості щодо транзиту. Карнавал різдвяної щедрості або банальна політична корупція?
Read in Google News! 
Якби буквально наступного дня після оприлюднення інформації про російсько-українські домовленості щодо транзиту не з’явилося б новини про закупівлю українськими компаніями газу у “Газпрому”, питання про чистоту угоди все одно залишалося б, пише Віталій Портников для espreso.tv.
Тому що ніхто ніколи не зможе логічно пояснити, чому в ситуації, коли москва все одно зацікавлена у продовженні роботи української газотранспортної системи і все одно зобов’язана виплатити три мільярди доларів за рішенням Стокгольмського трибуналу, Київ відмовляється від позову, пов’язаного з недоплатою за транзит у минулі роки. Звідки такий карнавал різдвяної щедрості, що марно видається в українській столиці за важкий компроміс?Але після повідомлень про прямі закупівлі газу виникають прямі підозри про банальну політичну корупцію. Про те, що Володимир путін на прес-конференції після “нормандського саміту” не випадково говорив про “дешевий газ для української промисловості”. Не випадково підкреслював, що мова йде саме про дешевий газ для промисловості, а не для населення. Тому що це було пряме запрошення до співпраці для українських олігархів. А якщо врахувати тісні зв’язки з олігархічними кланами президентського оточення, якщо згадати, що Володимир Зеленський постійно з цими олігархами зустрічається, та ще й хизується цими контактами як досягненнями, то це могло бути і запрошення до співпраці для української влади. Тільки через тих посередників. Через тих посередників, яким Володимир Зеленський зобов’язаний і владою, і популярністю.
Тому нам необхідно знати, які саме компанії і на яких умовах підписали договори з “Газпромом”, кому вони належать, з ким пов’язані. І як пов’язані власники компаній з тими, хто сьогодні ухвалює рішення про майбутнє нашої країни.
Тому що в іншому випадку долю нового транзитного контракту спіткає доля іншої угоди, яка була досягнута за участю Володимира путіна – договору про постачання газу, узгодженого з Юлією Тимошенко. Будуть проходити роки, а питання про політичну складову цього документа все ще буде превалювати над міркуваннями економічної вигоди. І найголовніше – як і газовий контракт путіна – Тимошенко, новий транзитний контракт може стати платформою для капітуляції. Харківські угоди – а значить, і окупація Криму, і війна – були б неможливі, якби не договір, що зафіксував знижку лише на обмежений період, до виборів президента України. Транзитний контракт, по суті, розрахований на термін президентства Зеленського, на те, щоб зберегти свої гроші і одночасно підсадити Україну на гачок плати за транзит.
А значить, він спонукає до нових поступок не тільки цього, а й наступного президента нашої країни.
Читай у Google News! 