Протягом останнього місяця уряд України просунув дві важливі ініціативи, пов’язані з однією з його найяскравіших слабкостей: виснаженими збройними силами. Однак ці кроки отримали неоднозначні оцінки в Україні та змусили деяких спостерігачів замислитися, чи президент Зеленський та його коло радників не втратили зв’язок із реальністю за межами коридорів влади в Києві, пише Пол Хокенос для foreignpolicy.com.
«Як мінімум, їм потрібно докласти більше зусиль для донесення своїх намірів», — сказав Антон Грушецький, виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології. «Деякі з останніх кроків виглядають погано продуманими».
«Люди Зеленського існують у вакуумі», — сказав Дмитро К., київський аспірант та аналітик з питань оборони, який попросив не називати його прізвища. «Вони живуть у бульбашці. Деякі радники дуже хороші, але вони, очевидно, не отримують постійного потоку належної інформації».5 та 6 вересня сотні людей зібралися на київському Майдані Незалежності, місці проведення українських демократичних повстань, обурені законопроєктом, який пропонував драконівські покарання за непокору у війську, а саме суворішу кримінальну відповідальність за самовільну відсутність на службі та дезертирство. Нововведення мали підтримку Міністерства оборони та партії Зеленського «Слуга народу».
Метою цієї поправки, яку парламентський комітет вилучив із законопроєкту після протестів, було запобігти залишенню новобранцями місць проходження служби, що є серйозною проблемою для недокомплектованих збройних сил України. Ініціатива передбачала обов’язкове покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років за непокору в широкому сенсі, включаючи переведення у інші підрозділи — що досі було поширеною та прийнятною практикою в збройних силах України. Покарання за дезертирство було встановлено на рівні 12 років, без амністії для тих, хто повертається добровільно. З початку війни військовослужбовці могли повернутися до служби без кримінальної відповідальності.
У Києві протестувальники тримали плакати, на яких висловлювали свою незгоду із нововведеннями: «Cлужба — не рабство», «Захищайте тих, хто захищає вас!» та «Солдатів до в’язниці, а корумповані чиновники на волі? Не робіть цієї помилки». Один із протестувальників, який попросив не називати його імені, сказав, що знає, що дисципліна у збройних силах є проблемою, але тривалі терміни ув’язнення без незалежного судового розгляду — це занадто і не відповідає духу армії України. Навпаки, саме так росія ставиться до військовослужбовців.
«Ми вийшли на вулицю, бо наші солдати на передовій і не можуть висловитися за себе», — сказала Вікторія Глазунова з «Госпітальєрів», українського волонтерського медичного батальйону.
У міністерстві оборони почули і відповіли: «Дисципліна в армії має ґрунтуватися не на покаранні, а на справедливості. Міністерство послідовно підтримує забезпечення того, щоб військовослужбовці, які сьогодні захищають нашу країну, також могли захистити свої права».Друга ініціатива, яка надійшла безпосередньо з офісу Зеленського, зачіпає ще більш гострі моменти та має широкі наслідки для воєнних зусиль. Оголошення наприкінці серпня про те, що чоловіки віком до 22 років тепер можуть подорожувати за кордон, було сприйнято переважно з тривогою, а не з полегшенням, на яке сподівався уряд. Досі воєнний стан диктував, що кордони України мають бути закриті для чоловіків віком від 18 до 60 років, хоча військовий призов починається з 25 років.
Більшість українців прийняли ці умови, хоч і неохоче. «Звичайно, я думаю, що в такій демократичній країні, як Україна, люди повинні мати можливість вільно подорожувати, як вони хочуть», – сказала Аліна Гусейналієва, музикантка з Києва. «Але це ненормальні обставини, і ми повинні підтримувати фронт». Більше прихильників України, ніж лише сенатор США Ліндсі Грем, вважають, що закони України про військовий обов’язок є і так надто поблажливими, і що, наприклад, обов’язкова військова служба має розпочинатися з 18 років. (Для порівняння, під час війни у В’єтнамі призову підлягали американські чоловіки віком від 18 до 26 років)
Побоювання багатьох українців полягає в тому, що молоді чоловіки віком від 18 до 22 років тепер масово залишать країну, що призведе до малої кількості новобранців у 2027 році, а Україна, країна з серйозними демографічними проблемами, залишиться з надто малою кількістю людей після закінчення війни. Одна 25-річна жінка розповіла мені, що в когорті друзів її брата віком від 18 до 22 років більшість планували покинути країну. Вона сказала, що новий закон був неправильним і зашкодить воєнним зусиллям. Дмитро К. оцінює, що 15 відсотків цієї вікової групи виїдуть, і що мало хто з тих, хто зараз перебуває за кордоном, повернеться, щоб вступити на службу.
Обґрунтуванням цього кроку з боку уряду було бажання завоювати прихильність молодших українців. Крім того, його метою також було зупинити відтік 17-річних, чиї батьки відправляли їх за кордон, щоб не опинитися в пастці в Україні, коли їм виповниться 18 років. Співробітники університетів по всій країні кажуть, що ряди нових студентів чоловічої статі помітно менші.
«Якщо ми хочемо, щоб хлопці залишилися в Україні, нам дійсно потрібно, щоб вони спочатку закінчили школу тут, і щоб їхні батьки не забирали їх звідси», – сказав Зеленський минулого місяця. «Саме в цьому віці, у старших класах, вони втрачають зв’язок з Україною». Ідея, за словами Грушецького, полягає в тому, що нові умови дозволять їм залишитися в Україні, розпочати там своє життя, і сформувати зв’язки, які утримають їх там. Це також дає молодим чоловікам за кордоном можливість навчатися за кордоном, а потім повернутися.
Ці невдалі реформи доповнюють інші урядові помилки, які проливають світло на найближче коло радників президента. Світ став свідком однієї приголомшливої помилки в судженнях, коли Зеленський 28 лютого увійшов до Білого дому, не усвідомлюючи, що президент Дональд Трамп негайно почне його принижувати, а віцепрезидент Дж. Д. Венс спробує насварити його, як малу дитину. (Команда Трампа, очевидно, все одно планувала на нього напасти, але він все одно мав би бути набагато краще до цього підготовленим)
Неурядовий сектор країни процвітав після повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року та був твердо відданий дотриманню Україною європейських стандартів. Цей безпідставний ляпас поставив під загрозу саму демократичну легітимність України та підірвав би моральний дух, у підтримці якого залучення громадян відігравало значну роль протягом трьох з половиною років. Кілька днів демонстрацій, які називають «Картонною революцією» через численні саморобні плакати та вивіски, сколихнули країну, оскільки пересічні громадяни чітко заявили, що Україна, за яку вони борються – і вмирають – є країною, де панує закон, а не авторитарні примхи. Зеленський, який користується щедрою підтримкою громадянського суспільства, розсудливо скасував законодавство і таким чином врятував свою політичну кар’єру.
Ця низка помилок погано говорить про наближених та політичну партію Зеленського. І дійсно, опитування показують, що народна недовіра до партій та парламенту дуже висока, хоча в цьому немає нічого нового. Українці давно скептично ставляться до цих інституцій. Але президент кинув виклик цій тенденції, зберігаючи підтримку двох третин українців, що значно вище, ніж рейтинги його попередника. Проте він перебуває при владі вже майже шість років, а вибори призупинені через воєнний стан. Кричуща помилка в боротьбі з корупцією продемонструвала, що його внутрішні радники дуже відірвані від українського суспільства.
Очевидний висновок полягає в тому, що Зеленському потрібен нові радники. Український світ аналітичних центрів, консультантів, фондів та громадських організацій має багатий запас знань та досвіду, значну частину яких вони накопичили за останні шість років. Зеленський повинен скористатися цим багатим запасом, щоб оновити своїх радників та відновити зв’язок з українською громадськістю, поки вона ще вірить у нього.
