За кулісами боротьби проти олігархів апетити Банкової продовжують зростати
За кулісами показової боротьби за “закон про олігархів”, олігархи отримали чергові фінансові преференції. Про це пише редакторка відділу економіки в dt.ua. Юлiя Самаєва.
“Поки нардепи формулювали найкраще визначення для електронних медіа, Верховний суд так і не знайшов у собі сил визнати, що державний Приватбанк не винен офшорним компаніям родини Суркісів нічого, відправивши справу на 350 млн дол. на чергове коло розгляду”, – наголошує авторка.
“Антимонопольний комітет зробив усе, аби злити суд про правомочність їхнього штрафу у 4,7 млрд грн, накладеного на АЗС Коломойського. Трьох місяців АМКУ не вистачило, щоб подати суду свою аргументацію. Ну, щоб юристам Коломойського усього вистачило для виграшу. А ще АМКУ так і не знайшов порушень у діях МАУ Коломойського, хоча вони очевидні всім, хто бодай раз користувався послугами “авіамаршрутки”, – пише Самаєва.
“Міністр юстиції тим часом нас переконує, що принаймні Медведчук, Коломойський і Фірташ — хороший приклад зусиль української влади у боротьбі з олігархами. Нагадаємо панові міністру, що фірташівська компанія-постачальник газу для населення цьогоріч законтрактувала у “Нафтогазу” найбільші річні обсяги палива за найнижчою вартістю, давши всім на ринку зрозуміти, хто тут державний улюбленець. Усі у високих кабінетах були дуже занепокоєні, але досі нічого не зробили”, – констатує авторка.
“Чи згадаймо, як секретар РНБО публічно збрехав, що санкцій на Коломойського досі не накладено, бо Україна чекає якихось документів від США. А отримавши відповідь від Держдепу, що це не так, промовчав, наче й не про нього”, – нагадує ДТ.
Авторка переконана: якби влада дійсно хотіла зруйнувати підвалини олігархату, то ми побачили б реальне збільшення ренти, а не ту профанацію, яку зрештою залишили у тепер уже дуже умовно “антиахметовському” законі. Вона запустила б реальний контроль трансфертного ціноутворення замість нинішньої імітації. Принципово іншою стала б робота Антимонопольного комітету.
“Але Зеленському все це не потрібно. Закон про олігархів не зменшить корупції у держпідприємствах, не гарантуватиме неупередженого судочинства, не зміцнить антикорупційної системи, не додасть сміливості та принциповості ані Антимонопольному комітету, ані решті відомств. Зеленському потрібен закон про олігархів для того, щоб тримати великих підприємців на гачку виключно задля збільшення власної політичної ваги”, – наголошує видання.
“Гачок Зеленського — це публічний Реєстр, адже решта пропонованих наслідків для олігархів нікчемні. На Банковій апетити вже зросли: список 13 потенційних олігархів, за даними наших джерел, уже дотягує до сорока осіб. І з кожним можна вступити у непрості перемовини про те, що ж обміняти на жадане непотрапляння у Реєстр”, – резюмує видання.