The Economist: За зближення з Китаєм ціну платить саме росія

Read in Google News!

Після другої світової війни у трикутнику Китай – росія – США неодноразово змінювались вподобання. Після розпаду китайсько-радянського пакту після смерті Йосипа Сталіна відбувся візит Річарда Ніксона до Китаю в 1972 році, а 30 років тому з Китаєм знову захотів дружити Михайло Горбачов, пише The Economist.

Сьогоднішнє зближення між путіним та Сі Цзіньпіном було закріплено в 2014 році, після того, як росія анексувала Крим. У кожному з випадків країна, яка залишалася сама, завжди платила за це у військовому та дипломатичному планах.

Але цього разу все змінилося. Хоча Америка і залишилася осторонь, ціну здебільшого платить саме росія. Китай домінує в усіх аспектах партнерства двох країн. Економіка Китаю в шість разів більша [за паритетом купівельної спроможності], і її сила зростає. Те, що путін вважав геніальним способом повернутися спиною до Заходу і посилити вплив росії, тепер виглядає як пастка, з якої його країні буде важко вирватися. Фактично росія, яка є далеко не рівноправним партнером, перетворюється на китайського васала.

Китай є життєво важливим ринком для російської сировини: “Роснєфть”, російська національна нафтова компанія, залежить від фінансування Китаю і все більше перенаправляє свою нафту до цієї країни. Оскільки росія прагне ухилитися від гегемонії долара, юань стає все більшою частиною її валютних резервів [частка долара знизилася вдвічі – до 23% – протягом 2018 року, тоді як частка юаня зросла з 3% до 14%]. Китай постачає життєво важливі компоненти для передових російських систем озброєння, а також є джерелом передових технологій, необхідних путіну для контролю над своїм народом. Минулого місяця росія уклала угоду з китайською телекомунікаційною фірмою Huawei щодо розробки обладнання для 5G мереж, що може міцно прив’язати росію до чебурнету китайського виробництва.

Читай у Google News!