Московська етнічна інженерія в окупованому Криму прискорюється
Read in Google News! 
Коли уряд бере участь у масових вбивствах або насильницьких депортаціях, більшість спостерігачів бачать це як явну ознаку етнічної інженерії – навіть якщо немає консенсусу, чи підпадають такі дії під міжнародну конвенцію щодо геноциду, пише Пол Гобл для jamestown.org.
Однак коли сили, які намагаються змінити склад населення регіону, заохочуючи еміграцію одних груп, імміграцію інших або поєднуючи ці фактори, мало хто бачить цей процес таким, яким він є – повільною етнічною інженерією, яка наближається [навіть якщо формально не зовсім відповідає] до акту геноциду, визначеного Організацією Об’єднаних Націй [Ohchr.org, 12 січня 1951 року].
У Криму можна побачити історичні та сучасні приклади цього явища. Коли радянський лідер Йосиф Сталін депортував кримських татар у 1944 році, він зігнав їх у поїзди протягом декількох днів і відправив їх у Середню Азію – акція, яку люди все більше сприймають у всьому світі як “акт геноциду”. На початку цього року, наприклад, латвійський парламент офіційно визнав події 1944 року геноцидом [Saeima.lv, 9 травня]. Але за останні п’ять років, з моменту відновлення російської окупації українського півострова, президент Володимир путін робив майже те саме, хоча і повільно, ніж одразу, тим самим уникаючи критики. Тепер, як свідчить нова російська урядова статистика, результати цієї незаконної практики прискорюються.
За п’ять років після вторгнення та анексії Криму чинний кремлівський лідер вигнав 40 000 кримських татар і знищив майже всі їхні культурні установи на їх багатовіковій батьківщині, фактично представляючи їм Вибір Хобсона – асиміляцію чи вигнання. Мало хто готовий поставити цю питання так гостро, але один з них – Рафіс Кашапов, татарський громадський діяч та керівник організації Free Idel-Ural. В інтерв’ю інтернет-порталу Єнікаг він чітко пояснює ці паралелі [Yenicag, 14 березня].
“Ми пам’ятаємо про депортацію німців, калмиків, чеченців, інгушів, карачаївців та балкарців, і те, що кримськотатарський народ поділив ту саму трагічну долю, як і вони”, – каже Кашапов. “Багато народів пережили таку жахливу трагедію [тому що] це була тривала практика комуністичного режиму”, – зазначив активіст. “П’ятнадцять народів і більше 40 національностей були депортовані” в радянські часи. “Близько 3,5 мільйона людей були вигнані з рідних місць – фактично зі своєї історичної батьківщини. Багато з них загинули під час депортації“, – продовжує Кашапов.
“Трагічно, але ця стара рана ще не загоїлась; а нові рани лише погіршують ситуацію”. Зараз,”у Криму триває нова хвиля широких репресій проти кримських татар. З початку анексії Криму півострів покинули від 30 000 до 40 000 кримських татар; а отже, не можна говорити про реабілітацію репресованих”. А окупанти позакривали школи, мечеті, газети та керівні установи [Yenicag, 14 березня].
За словами Кашапова, світ не без підстав може говорити про нову “депортацію”, хоча вона не була цілковитою або одномоментною. Він вважає, що ситуація “погіршується і буде погіршуватися” [Yenicag, 14 березня]. несподівано, і на відміну від сталінських часів, офіційні російські джерела дають певне підтвердження цих прогнозів.
У своєму звіті за перші п’ять місяців 2019 року, Росстат, статистична служба рф, наводить дані про так звані природні втрати населення в Криму, спричинені міграційними потоками та надмірною смертністю [Gks.ru, доступ до якого відбувся 6 серпня]. Згідно з аналізом Тетяни Іваневич з кримськотатарського інформаційного агентства QHA, ці цифри говорять про триваюче і навіть зростаюче зменшення кількості кримських татар та інших корінних груп на півострові та постійний і навіть зростаючий приплив етнічних росіян з Російської Федерації [QHA Media, 2 серпня].
З січня по травень 2019 року, зазначає Іваневич, дані показують, що кількість смертей перевищила кількість народжених в Республіці Крим на 4 407, що на 13 відсотків більше, ніж це було у 2018 році. За її словами, ці втрати були “найвищими за останні п’ять років. Така тенденція, мабуть, буде продовжуватися, оскільки “кількість народжених зменшується, а кількість смертей – зростає”. [QHA Media, 2 серпня].
Однак це лише частина уповільненої етнічної інженерії, яка зараз відбувається в окупованому Криму, про що свідчать дані Росстата. За той самий період часу 12 740 осіб залишили Крим, а 15 339 переїхали на окупований півострів. Незважаючи на те, що Росстат не визначає етнічний склад цих потоків, більшість з першої групи є ймовірно кримськими татарами та українцями, тоді як майже всі з другої є етнічними росіянами. Ця тенденція продовжується з 2015 року [Windowoneurasia2.blogspot.com, 6 серпня], але зараз стає все більш суттєвою.
Цей акт не дорівнює жорстокості депортації 1944 року, проте його все ж слід розглядати як чіткий випадок етнічної інженерії – політики, явно забороненої міжнародним правом.
Читай у Google News! 