Мені зателефонували, я не знаю звідки, і сказали, що вам пропозиція брати участь в конкурсі на уповноваженого із захисту української мови – Завальський

MastodonBlueskyRedditLinkedInXFacebookMessengerTeamsPinterestTelegramSnapchatWhatsAppSina WeiboPocket

Журналіст KyivFM Сергій Смальчук: Сьогодні ж моїм співрозмовником буде Олександр Завальський, актор, викладач сценічної мови і, можливо, майбутній мій побратим в цій мовній боротьбі. Ви не юрист, не правозахисник, ви актор. У вас чудова дикція, прекрасний тембр, сценічна мова. Питання в тому, чи достатньо цього, щоб стати головним по мові в країні, яка воює фактично за кожне слово?

От чому, якщо так відверто, ви вирішили піти на цей конкурс і якою має бути, якою вам бачиться роль мовного омбудсмена в умовах війни?

Доцент кафедри сценічної мови Олександр Завальський: Я зголошуюсь з вами, хочу підтримати вас, тому що ми в одному човні з вами. Ось. І чи оберуть мене, чи не оберуть, це Кабінет Міністрів вирішуватиме. Ось. Навіть якщо не оберуть, я не зупинюсь на цьому. От і тому це, пробачте за пафос, це стиль мого життя.

А в житті, в побуті, якою мовою ви спілкуєтесь?

Виключно українською.

Так завжди було?

Ні. Щиро? Щиро, скажу щиро. Це почалось без винятку з 2004 року, коли люди вийшли на Майдани і я теж. І от відтоді я скрізь завжди і в побуті, ну, не “і в побуті”, а в побуті – виключно російська мова [обмовка — УТ]. І в сім’ї, пробачте.

А дозволяєте собі перехід на російську з російськомовним співрозмовником?

З російськомовним співрозмовником в Україні. Ні, принципово ні. Я знаю російську краще за росіян. Я чую їхні, якщо дивлюсь, зараз не дивлюсь, а раніше, помилки російські, які в ефірі, в етері, українською, пробачте, ‘шарашать’ на всю росію з помилками. росіяни, розумієте? І те, що вони намагаються нам нав’язати двомовність, білінгвізм, так званий, ось не говорить про те, що очільники росії піклуються саме про російську мову. Про те, щоб вона була красива і таке інше. Ні, їхнє завдання нівелювати тло україномовне у нас. Ось. І взагалі, щоб ми припинили як держава існування.

От все ж таки тоді, повертаючись до вашої мотивації піти на цей конкурс, я хочу навіть зрозуміти, знаєте що, пане Олександре? Ну от яким чином взагалі ваше ім’я, ваше прізвище з’явилось в цих списках? Тобто хто вам зробив цю пропозицію? Чи це ви якось самі подавалися?

Ні, ні, ні, ні, ні. Я жодним чином не подавався. Я навіть не очікував, що я можу бути на такому рівні і працювати, захищати українську мову. Для мене було цілком це несподівано, хоча внутрішньо я готовий до цього.

Хто зробив вам цю пропозицію? Як це відбувалось?

Мені зателефонували, я не знаю звідки, пробачте, і сказали, ви такий такий? Я кажу: “Так, так, так”. Ми про вас все знаємо і вам пропозиція балотуватися або брати участь в конкурсі на уповноваженого із захисту української державної мови.

А ви навіть не спитали хто це?

Я потім дізнався. Ви його навряд чи знаєте. Це та людина, з якою я працював щодо української мови. От я з ним працював, бо він був російськомовний і журналіст. І саме він, звідки він. Я вже в це не входжу, тому що я політична людина. Ось і тому воно було і неочікувано, але водночас людина мені знайома.

Прізвища не називаємо?

Не хочу.

Знаєте чому я спитав? Тому що, ну вас же ж подали від Міністерства юстиції, правильно? В нас є уповноважений з прав людини, який подає свою кандидатуру, подає Мінкульт і подає Мінюст. От вас подав Мінюст. Я просто намагаюсь зрозуміти, як люди, обираючи а кого ж запропонувати, кого номінувати про вас дізнались.

Я для мене це теж таємниця, бо я не в цих колах не обертаюсь, розумієте? Але я думаю, є певна мотивація, як ви сказали, комусь десь щось ми ж знаємо і здогадуємось теоретично. Я щиро вам скажу, от мені що сказали: “Ви маєте свою програму, виходьте з програмою на Кабінет Міністрів”. Я подивився закон – призначає і звільняє Кабінет Міністрів. Можливо, якщо йти за логікою, а я вмію аналізувати і тексти, і завдання, і ролі, і таке інше. Ось що це десь в тих колах. А чому? Я починаю аналізувати також. Можливо тому, якщо мені сказали: “Ми про вас знаємо”. Тому що я 40 років, пробачте, в етері – і радіо, і телебачення, і голос мій знайомий. І щороку, пробачте за бахвальство, перед Новим роком або на Різдво ви чуєте мій голос. Я майже в кожній родині святкую разом з вами. Це от “Сам вдома” фільм, дві серії мої, всі чоловічі ролі. І останнім часом, частенько таке відбувається, хоча й перед цим було. Мене запитують: А ви не озвучуєте, а ви не дублюєте? І це не пов’язано з конкурсом. Просто чомусь так складається. А я скажу, чому. Підросло те покоління, яке виросло, пробачте, на моєму голосі.

Але чи достатньо у вас досвіду, щоби очолити інституцію яка вимагає, не лише, м’яко кажучи, акторських навичок. Вимагає глибокого знання законодавства, механізмів дії державного апарату і адміністрування?

Ваше запитання цілком логічне, але скажіть, якщо ви читали закон, де написано, що має бути стовідсоткова юридична освіта? Немає. Я пояснюю, для цього існує команда.

Перепрошую, що перебив. Але обов’язковою умовою є правозахисна діяльність. У вас є досвід правозахисної діяльності?

Буде.

Він має бути до призначення на конкурс.

Правильно. Виходячи з того, що я 40 років цим займаюся без державних посад, то в мене є досвід захисту української мови.

В правозахисній діяльності?

В юридичній – ні, не хочу вас обманювати і глядачів, і слухачів. Саме юридичної освіти у мене немає, але у мене є громадянська позиція.

І в мене є.

Правильно. То і ви теж можете бути. В принципі, закон не забороняє.

Я ж намагаюсь зрозуміти, чому вам запропонували, а мені ні. Хоча я не пішов би. А знаєте, чого не пішов би? Це це реально величезна відповідальність. І в мене немає досвіду правозахисту. Я не знаю англійської мови, що теж є обов’язковою умовою. В мене немає досвіду роботи в бюрократичній адміністративній системі. Що я там зможу зробити? Моя позиція, давайте от утверджувати, укріплювати. Вона, даруйте, … це я можу розказувати от вам, людям за дверима цієї студії, своїм сусідам і так далі. Бідкатись, що в мене більше немає механізмів. Але навіть якщо вони в мене будуть, як я ними користуватимуся?

Буду щирим. Я розумію про що ви говорите, але я не боюсь цього. І я зроблю все, що від мене залежить, не маючи юридичної освіти, про яку ви цілком правильно говорите, бо в законі цього немає, досягти того, що я хочу, бо в мене є розуміння і бачення того, що треба робити, аби покращити. Я розумію, ми зараз говоримо про одне теж з різних боків і точки зору.

Так, тому що ви говорите про юридичну освіту, так? Ви не можете там, до прикладу, в суді представляти чийсь інтерес в якості адвоката. Там треба юридична освіта. Так, але, ну, в принципі, ви можете мати досвід роботи правозахисної діяльності в громадських організаціях, ще десь.

В громадській організації я маю досвід, але теж не юридичний. Ось дивіться українською я до цієї громадської організації, ну, там за законами буквально, от як ви говорите і як більшість зараз говорить про те, що я не маю права, тому що немає юридичної освіти. Ну, як на мене, формально вони мають.

Пане Олександре, пробачте, щоб ми не маніпулювали. Я не кажу про освіту, я якраз кажу про досвід. Якщо ви кажете про проєкт “дивись українською”, це ж не про правозахист, це про заклик. Чи про правозахист? Ну що, що там захисного от в цій програмі було?

Добре, поставлю вам запитання. А що я маю на посаді цій як правозахисник мати? В законі написано, що я маю дотримуватись закону про українську мову. Правильно? Закону про захист української мови. Як на мене, людини освіченої, коли я читаю цей закон мені все зрозуміло, мені все зрозуміло, я не маю корочки і права, скажімо так, як ви говорите і як більшість українців думають цим займатися бо немає, знову таки я впираюсь в освіту, розумієте. Можна поставлю запитання? З чого починається політ птаха?

Поставлю зустрічне питання. Як це стосується посади мовного омбудсмена?

Добре, кажу – бажання. Якщо птах бажає, він летить. У мене є бажання покращити. І якщо мені запропонували цю посаду, там же ж теж хто це робить розуміють мою освіту, розуміють мій досвід життєвий, творчий і таке інше. І чомусь до мене звертаються, що вбачають таку людину, яка може захищати українську мову в Україні.

Чи достатньо тоді мого бажання, ні, не мого бажання. Чи достатньо бажання будь-якої людини з вулиці, яка вважає… Зараз я знову ж таки без претензії, яка вважає, що вона може, до прикладу, працювати на телебаченні ведучим. Чи достатньо одного бажання для того, щоб її одразу посадили в кадр?

Теж питання таке. Дивіться. Що ми знаємо багато людей найвищого рангу державного, які мали таку освіту і досвід? Візьміть Рейгана. Він мав досвід державницький? Ні, він актор. І тим не менше.

Скільки таких випадків є? Є ще Володимир Зеленський.

Так, Володимир Зеленський, як приклад, розумієте.

Повне інтерв’ю можна подивитись за посиланням.

MastodonBlueskyRedditLinkedInXFacebookMessengerTeamsPinterestTelegramSnapchatWhatsAppSina WeiboPocket