Гайдукевич: Одна із фундаментальних невдач відновленої української державності – провал освіти

FacebookMessengerTwitterLinkedInTelegramPinterestPocket
Read in Google News!

Якщо узагальнити, то усі проблеми суспільства мають коріння в царині освіти. Якщо звузити – одна із фундаментальних невдач відновленої української державності – провал освіти. Цей провал багатошаровий, багатогранний, багатонюансний, пише журналіст та телеведучий Віталій Гайдукевич.

Якщо поясняти його картинкою, то це буде радянський човен, в якому латка на латці і широкий розсип різноформатних блискучих приладів-новоробів. Деякі із надбудов робочі і дієві, але більшість – шопопало, а в цілому плавзасіб абсурдний. Але замість проєктування сучасного нового корабля, ми продовжуємо латати і надбудовувати постсовкове одоробло. І тут мова про систему, а не про чималу кількість ентузіастів, які намагаються творити дива на тлі системи.

Особливо яскраво абсурдність проявляється на випускних іспитах. Тут ідіотизм на маразмі сидить і брєдом поганяє. І це “палкий” привіт тим, хто придумав предметний розподіл і тим, хто складав питання.

Неадекват держави і клінічне нерозуміння реальності МОНом чітко видно по тому, що вони легко викидали із переліку іспитів історію (дяка небайдужим – наполягли і відстояли), але із тою ж впертістю серед обов’язкових предметів тримають математику. Накой фіг? Навіщо гуманітаріям і творчим спеціальностям знати тангенси, сінуси, косінуси?! Мені із історичною освітою обчислення квадратного кореня не знадобилося в житті жодного разу! Тобто вийшовши за поріг школи я вже 32 роки маю щастя не торкатися квадратних коренів. Жодного. І від того мій фаховий рівень не постраждав ніяк.

Власне під час вступу в університет, маючи намір вивчати глибше всесвітню історію і народознавство, я вчив історію, українську мову і англійську мову. І не вчив, та не складав математику, що логічно. Де поділася логіка зараз? Накой мучити дітей примусом до зубрьожки предмету, який їм не потрібен в професійному житті?

Уточнення для тих, хто читає не тим місцем – вчити математику в школі потрібно, при чому в першу чергу її частину, що стосується логічного мислення. Складніші теми, котрі знадобляться в першу чергу в природничих спеціальностях, треба подавати в класах природничої направленості. А гуманітаріям, творчим класам навпаки – більше викладати світоглядно-суспільні предмети. Це ж очевидно! Але не для МОНу.

Хтось скаже, тоді природничникам не складати історію? А от ні – іспит історії слід розглядати не як предметний, а як іспит громадянської зрілості, як і мови – кожен дорослий громадянин має володіти мовою і знати історію своєї країни. Питання, до слова, треба підбирати відповідно – загально-історично-світоглядна база. Але при цьому не впадати в примітив, як цього року – марка із псом Патроном і питання “якого року марка?” При цьому із варіантів відповідей лише одна очевидно потрапляє в період повномасштабної війни. Камон, це що історія? Історія, це про РОЗУМІННЯ процесів, а не упізнавання телеперсонажу!

Парадокс – впорядкувати питання простіше простого, тут не потрібно вигадувати ровер. Будь-які фахи і спеціальності досить просто поділяються на дві глобальні факультети: природничий і філософський. Для першого математика потрібна (бо студентами ці знання будуть поглиблюватися і уточнюватися), для другого – ні (бо на гуманітарно митецьких спеціальностях важливе інше а рівня математики вистачить шкільного… хто хоче поглибити – знайде можливість).

Про кількість збережених нервових клітин я вже промовчу.

От навіщо ґвалтувати людей? Все це дуже схоже на радянський анекдот про пошесть в колгоспі, коли корови мруть, а запрошений “фахівець” малює на боках як не квадрат, то трикутник… а коли усе стадо здохло, “фахівець” чухає потилицю: “дивно, в мене ще стільки цікавих ідей…”

От так і наше МОН – малює круги і квадрати, а освітні проблеми не вирішують ніяк.

Читай у Google News!