Продовження МКС-гейту. Дедлайн ми реально пропустили – Новіков

Офіс Президента вийшов із ступору і почав роздавати ЗМІ лист нібито про те, що Україна не пропустила дедлайн подання кандидата до Міжнародного кримінального суду, бо дедлайн перенесли на 12 квітня. Нажаль, це не так. Дедлайн ми реально пропустили, пише адвокат Ілля Новіков.

Після того як 29 березня сплив загальний термін номінацій, включився додатковий – через те що з регіону «Азія і Тихий океан» (Афганістан, Бангладеш, Камбоджа, Острова Кука, Кіпр, Фіджі, Японія, Йорданія, Кірібаті, Мальдіви, Маршали, Монголія, Науру, Південна Корея, Самоа, Палестина, Таджикистан, Тімор, Вануату) є лише одна заявка – від Японії. Регламент передбачає, що якщо не буде мінімум 2, то термін номінацій продовжується на 14 днів. Для нас це нічого не змінює: якщо жодна країна з регіону не заявить додаткового кандидата, то японський дипломат і колишній прокурор Йосіміцу Ямагучі автоматично отримує посаду в рамках регіональної квоти. Він і так скоріш за все її отримає, бо він фахівець з вражаючим карʼєрним шляхом.

Україна загальний дедлайн 29 березня пропустила без поважних причин. Буквально на рівному місці. Колумбія, яка теж не має квоти на цей рік – подала заявку вчасно, ще в січні. Професорка і дипломатка Діана Оларте-Бакарес вже є кандидаткою. Вона може до грудня спокійно пробувати схилити членів Асамблеї на свою користь (що, ймовірно, означає віддати їй крісло, яке в іншому випадку дісталося б комусь з африканців), а навіть якщо їй це не вдасться – їй точно не доведеться відповідати на питання «а хто ви і звідки ви взагалі тут взялись?».

Нас ніхто під руку не штовхав, проводити національний конкурс за 25 днів не примушував. Лист про продовження терміну номінацій надійшов вже 30 березня, після того, як ми пропустили дедлайн. Ні, це не була така наша хитра стратегія. Ні, ми не встигли. Ми реально пробували намутити щось «побирому» в останній момент в організації, де все робиться завчасно, прозоро і послідовно.

Резолюція ICC-ASP/18/Res.4, яка регулює процес номінацій, вимагає від держав-членів Римського статуту щоб не лише самі їхні кандидати відповідали вимогам, які існують в цих державах для суддів найвищих судів, а й процедура їхнього висунення відповідала стандартам процедури призначення в вищі національні суди. Ми (окей не ми з вами, а Офіс Президента) спланували процедуру так, що вона в найкращому варіанті залишала на перевірку основного обраного комісією кандидата і можливу заміну на резервного максимум 3 доби. А в реальності голосування комісії взагалі до дедлайну не відбулося. Це абсолютна ганьба і зрада, так не може бути і не повинно було бути, тим більш коли мова про МКС. Але так сталося