Саміт Нормандської четвірки, або небезпека попереду
Read in Google News! 
2 вересня Франція, Німеччина, Україна та росія зустрілися в Берліні, щоб розпочати планування саміту щодо врегулювання конфлікту на сході України. За всіма даними, зустріч не принесла конкретних результатів, і дата саміту не була визначена, але це насправді питання, коли, а не якщо. Чотири країни, які беруть участь у так званому Мінському процесі, Франція, Німеччина, Україна та росія, публічно висловили зацікавленість у проведенні саміту, пише колишній керівник підрозділу Європейської комісії та аналітик-міжнародник Віллем Олдершофф для Atlantic Council.
У червні президент України Володимир Зеленський закликав провести таку зустріч “незабаром”. Президент Франції Еммануель Макрон говорив про це з президентом Володимиром путіним перед самітом G7 минулого місяця. Через кілька днів канцлерка Німеччини Ангела Меркель наголосила на бажанні Парижа та Берліна провести таку зустріч “якнайшвидше”. У серпні кремль підтвердив, що всі сторони підтримують ідею нового саміту.
Хоча, зрозуміло, що кожен українець бажає швидкого припинення війни на Донбасі та врегулювання конфлікту, Україні слід підходити до будь-якого Міського саміту з найбільшою обережністю.
Вагомих причин багато.
По-перше, лідери Німеччини та Франції значною мірою відповідають за створення того сумбуру, яким став так званий Мінський протокол від 12 лютого 2015 року. Це стало результатом нового мирного плану, який за тиждень до цього представили Меркель та тодішній президент Франції Франсуа Олланд. Під час наступних переговорів з президентом путіним та тодішнім президентом України Петром Порошенком останній опинився під неможливим тиском. Остаточні документи – це заплутана і непослідовна суміш нечітких зобов’язань з боку росії та зобов’язань, нав’язаних Україні, без будь-якого графіку чи логічного порядку кроків, які потрібно робити.
Меркель, яка в 2015 році ще могла займати досить сильну позицію щодо путіна, зараз вдома серйозно ослаблена. Її відхід від німецької політики робить її кульгавою канцлеркою. Більше того, її уряд знаходиться у коаліції з соціал-демократами, які все частіше закликають до кращих відносин з росією та виявляють готовність послабити санкції. А успіх на останніх регіональних виборах право-популістської партії Альтернативи для Німеччини (AfD) не полегшує їй виступати проти путіна.
Важливо також нагадати і досі неймовірну німецько-французьку ініціативу щодо безумовного повернення росії до Парламентської асамблеї Ради Європи у червні. У 2014 році росія втратила свої виборчі права після анексії Криму та початку неоголошеної війни на Донбасі. Найбільш ганебною частиною капітуляції ПАРЄ перед російськими загрозами було її прийняття вимог росії послабити санкційну силу Асамблеї щодо її членів настільки, щоб її практично не було.
Ще одна причина бути обережним є особистість та modus operandi Макрона. Є серйозні підстави критикувати його запрошення путіна на зустрічі G7 в Біарриці минулого місяця. Це дало російському президенту чудову можливість показати росіянам вдома, наскільки дружньо його сприймають на Заході, не вимагаючи нічого взамін. Він також відновив дискусію щодо можливого повернення росії до G7, чим із задоволенням скористався президент США Дональд Трамп, щоб голосно запросити президента росії назад у групу. [На щастя, решта G7 твердо виступили проти реадмісії росії.]
Макрон, підбадьорений успіхом зустрічей в рамках G7, вважає, що він став ефективним гравцем на світовій арені. Він, безумовно, також захоче зробити успішним і саміт “Нормандської четвірки”, який відбудеться в Парижі. З ослабленою Ангелою Меркель та Володимиром путіним, який не відчуватиме реального тиску, недосвідчений президент України, ймовірно, опиниться під тиском своїх західних партнерів.
Вони наполягатимуть на тому, щоб він був “розсудливим” і “проявив добру волю”, приймаючи умови, що представляють “відчутний прогрес”, але це означатиме ослаблення української позиції.
Звичайно, не можна виключати, що Зеленський здивує усіх, висловившись у своїй звичайній свіжій та відкритій манері, позбавленій дипломатичних приємностей, і витягне кролика з капелюха. Однак важко зрозуміти, як він зможе це зробити, якщо він не буде дотримуватись червоної лінії щодо положень Мінська ІІ, які мають вирішальне значення для України: відновлення контролю над державним кордоном по всій зоні конфлікту, відкликання усіх закордонних збройних формувань, військової техніки та найманців з території України та роззброєння всіх нелегальних груп.
Враховуючи, що німецькі, французькі та російські елементи рівняння не на його користь, а також спосіб, в який він обміняв в’язнів з росією, – є насправді серйозні підстави для найбільшої обережності.
Читай у Google News! 