Кокотюха: Окрема складова загальної причини проблем із українською мовою в школах не лише Києва – Чехов у підсвідомості батьків та бабусь

А я знову про своє. Бо, на моє глибоке переконання, окрема складова загальної причини проблем із українською мовою в школах не лише Києва – Чехов у підсвідомості батьків та бабусь, пише український письменник Андрій Кокотюха.

Не вперше це бачу. Чехов, Стругацькі і Тарковський – вперте бажання їжочків їсти питомо російський кактус. Все це можна не читати. Навіть не впізнавати на фото, як уже не впізнають Жана Маре чи Гамфрі Богарта. Але існує дещо більше за впізнання або знання першоджерел. Є штучно вигадані іміджі згаданих та не згаданих персонажів. Із розряду фентезі. Чехов – інтелігент у окулярах, гуманіст і гуморист. Стругацькі тримали дулі в кишенях і їхня фантастика була таким собі рухом опору для інтелігентів в СССР. А Тарковський – гнаний владою інтелігент, якого забороняли до такого ступеню, що аж емігрував. Не в Мордовські табори – до Європи.

Українці люблять фентезі і міфологію. Захисники таких персонажів досі не зрозуміли: російське вороже все. От усе. Базово. 1993 року я поїхав кудись далеко на дачу до старенького Андрія Корнійовича Сови. Зірка української радянської сцени та кіно доживав на холодній дачі самотній. І що читав забутий актор? Угадали – Чехова. Коли я це побачив, у мене впало навіть те, що ніколи не стояло. Я вже не знав, про що питати одного з улюблених виконавців гумористичних творів, актора з характерною зовнішністю. Сова – і нудний Чехов, русский Чехов, переоцінений до рівня пропагандиста Гончара. Чия пропаганда чомусь вважалася в певних середовищах ковтком свіжого повітря в СССР, бо ж гуманіст (не то, шо ви, папаша), а ще яка мова…

Тільки в нього одного, да. І Чехов – єдиний гуманіст у пенсьне на всю немитую Росію. Берія, до речі, теж у пенсьне. Тарковський – нащадок українського шляхетного роду Тарковських. Саме так, а Юрій Коцюбинський – нащадок не менш славного роду. А був прихильником росії. Стругацькі – дуля в кишені, правда? А ви в курсі, що в тогочасній Україні дулю не встигали скрутити – відразу тюрма або злиденне існування. Помру, а не дізнаюся, чому нормальні українці навіть у часи, коли щоранку в новинах про смерті від російських бомб, уперто тримаються за Чехова, при цьому щиро пославши Пушкіна і Достоєвського. І чому в Америці чи Швеції про Чехова не знають, та й нічого, живуть.