Атакувати українські дата-центри, щоб залишити українців без інтернету, — приблизно така сама безглузда ідея, як атакувати автозаправні станції, щоб залишити Україну без пального. Про це пише український журналіст та народний депутат Микола Княжицький.
Ні першого, ні другого росія досягти не зможе. В Україні тисячі АЗС. Навіть масовані удари по них не здатні зупинити постачання пального. Саме пальне надходить переважно з-за кордону, а заправляти автомобілі, якщо виникне потреба, можна з цистерн, мобільних заправних комплексів та інших тимчасових пунктів.
Так само й з інтернетом. Український інтернет принципово відрізняється від російського. Він децентралізований. Тисячі незалежних провайдерів, численні оптоволоконні маршрути до Європи, точки обміну трафіком і резервні канали створюють систему, в якій знищення окремого дата-центру не означає знищення мережі. Трафік піде іншими маршрутами, навантаження переберуть інші вузли.У росії все навпаки. Там роками будували так званий «суверенний інтернет» — ієрархічну систему, яку держава може централізовано контролювати через великих магістральних операторів та обладнання Роскомнагляду.
Тому виникає просте запитання. Якщо ударами по дата-центрах неможливо вимкнути український інтернет, а ударами по АЗС — залишити Україну без пального, навіщо росіяни витрачають на це сотні дронів?
Вони не настільки дурні, щоб цього не розуміти. Мета інша.
Завдяки масовому виробництву дронів і співпраці з Китаєм росія отримала можливість регулярно запускати по Україні величезну кількість відносно дешевих безпілотників. І для цієї зброї потрібно не лише знаходити цілі. Потрібно створювати сенс.
Безкінечно розповідати власному суспільству, що в кожному «Епіцентрі» чи відділенні «Нової пошти» зберігається зброя, а кожен об’єкт мобільного оператора є військовою ціллю, стає дедалі абсурдніше.
Тому головною ціллю стає не дата-центр і не бензоколонка.
Головна ціль — наш страх.
Страх, що завтра не буде пального.
Страх, що завтра зникне інтернет.
Страх, що перестане працювати звичне життя.
І зрештою — страх, що Україна нібито все одно не витримає.
Цей страх росія намагається посіяти не лише серед українців. Його адресують і нашим союзникам: дивіться, мовляв, Україна виснажується, її інфраструктура руйнується, опір безперспективний, отже треба змушувати Київ погоджуватися на російські умови.
Це продовження війни іншими засобами.
Коли росія не може досягти поставлених цілей на фронті, а українські військові руйнують її плани, москва намагається перенести війну в голови людей. Дешевий дрон має зруйнувати не лише будівлю. Він має зруйнувати відчуття стабільності.
Саме тому після ударів так швидко народжуються розмови про «повний блекаут», «крах інтернету», «відсутність бензину» і майбутній «колапс держави».
Колапсу не буде.
Будуть збитки. Будуть зруйновані будівлі та інфраструктура. Найстрашніше — гинутимуть і страждатимуть мирні люди. Але Україна не залишиться ані без інтернету, ані без пального. І держава не перестане існувати.
Бо справжньою метою цих атак є не наші сервери і не наші бензоколонки. Справжньою метою є наша впевненість у тому, що ми вистоїмо.
І саме її ми не маємо права віддати ворогу.
